Цитата дня:

Під час посту ми відкладаємо одні Божі дари для того щоб звільнити місце для інших: молитви, самопожертви і близькості з Богом.
Лін М. Бааб.

Ігроманія

Людина, тим паче дитина, яка стає фанатом комп’ютерних ігор не почує позитивних відгуків про своє захоплення. Навпаки, і батьки, і вчителі, і навіть психологи чи соціологи, весь час продовжують тільки те й робити, що критикувати: дуже багато насилля, окультизму чи чаклунства, марнування свого життя перед екраном комп’ютера. Ці люди не мають жодного уявлення про те, яке задоволення віднаходить дитина, коли досягає певних рівнів у грі. Чи насправді це так?

На фото бачимо обличчя семилітнього хлопчика із Нью-Йорка, воно зроблено у процесі гри. На очах стоять сльози, тому що цей хлопчик так «захопився» комп’ютерною грою, що забув моргати. Організм «змушений» плакати, щоби зволожувати очі.

В країні, із розвиненою культурою онлайн ігор, середньо статичний чоловік до 21 року проводить в цих іграх біля 10 тисяч годит. Приблизно такий самий час проводить школяр в США під час свого навчання в школі (якщо, звичайно, він не прогулює уроки). таку статистику подає Джейн Мак Гонігал (Jane McGonigal) з Інституту Майбутнього (IFTF) у Каліфорнії.

Людина, яка не загрузла в онлайн іграх є активною, сповнена оптимізму, життєрадісна. Людина, яка в міру заглиблена у віртуальні світи, боязка та тривожна, знижується рівень працездатності, з’являється роздратованість, знервованість, розгубленість, схильність до депресії та самогубств.

Такі люди не спроможні доводити  розпочаті справи до кінця, вони не можуть бути відповідальними, дуже часто переоцінюють свої можливості, а, зіштовхуючись із труднощами, впадають у депресію. В геймерів притуплюється почуття співчуття до інших людей, тому що їхні емоції зосереджені тільки на ігровий світ.

Комп’ютерні ігри подібні до азартних, тому що як в одних, так і в інших основну роль відіграє сильний стрес. Для дітей таким стресом може стати загроза «ігрової смерті» чи провал місії по спасінню світу. Для дорослого, щоб його «зачепити», недостатньо одного тільки віртуального придуманого світу, потрібно до гри додати присутність реальних грошей.

Якщо у людини добре виробляється «гормон радості», то вона дуже скоро забуває все погане. Для такої людини світ – це як поляна квітів для бджоли. Якщо ця система працює погано, то тоді сприймання світу нагадує муху, яка повсюди бачить нечистоти та помиї та не може забути погане.

Занурюючись в ігровий світ, ігроман стимулює зону стресу, котра виробляє гормони стресу. Як відомо стрес – це захисна реакція організму, котра покликана спрацьовувати тільки в екстрених ситуаціях, щоб допомогти людині вижити. Скажімо, коли за нами погналася собака, тоді ми зможемо перестрибнути паркан, при цьому побивши світовий рекорд зі стрибків у висоту. На таке людина здатна тільки під впливом гормону стресу.

Проте, якщо стрес повторювати занадто часто, тоді настає виснаження. Стрес необхідний для того, щоби врятувати життя, а не для задоволення. Для задоволення мають включатися ті частини головного мозку, які відповідають за вироблення гормону радості.

Ми повинні отримувати задоволення від радості через добрі справи, поїздки на велосипеді, збирання грибів, рибалки, прогулянки у лісі. Якщо ж ми отримуємо задоволення від того, що знищуємо монстрів чи «ворогів» у віртуальних світах, то нам слід задуматися. Одним із перших сигналів, який показує, що в нас почалися проблеми – це порушення сну, пізніше порушується механізм забуття поганого. В голові розпочинається хаос, який поступово заповняє весь духовний простір.

Людина творить ад всередині себе. Вона відчуває , що нікому не потрібна, що її ніхто не любить і не розуміє, вона перестає цікавитися навколишнім світом. У всіх, хто зловживає іграми виникає питання про беззмістовність існування.

Підлітки, які вчинили криваву розправу у школі «Колумбайн» (Колорадо, США) захоплювалися іграми класу «Doom». Експерти дійшли до згоди, що пристрасть до таких ігор та схильність до важких злочинів – це ланки одного ланцюгу.

Ще, на що потрібно звернути увагу, - на окультизм в комп’ютерних та відео іграх, а особливо на логіни в онлайн іграх (мертвий, князь темряви). Книга Второзаконня каже: «Щоб не було в тебе нікого, хто призводив би свого сина чи свою дочку переходити через вогонь; нікого, хто ворожить, або кидає жеребом, або заговорює, або волхвує; або нашіптує, або викликає духів, або віщує, або розпитує мерців. Бо огидний для Господа кожен, хто це робить, і саме за ці гидкі звичаї Господь, Бог твій, проганяє ці народи перед тобою» (Втор. 18,10-12). Важко уявити, що Бог, який попереджує нас таким чином, раптом стане поблажливим, коли йтиметься мова про комп’ютерні та відео ігри. Ти можеш собі уявити, що Він сказав: «Ну, якщо ти лише прикидаєшся прихильником диявола, то це вже інша справа, іди, розважайся!».

Якщо у чомусь сумніваєшся, то краще того не роби. Якщо пульт управління починає керувати тобою, то … ти сам розумієш.

Віртуальний світ несе нам такі повідомлення:

  • Найкращий спосіб випустити пар – це вбити чи підірвати якомога більше противників;
  • Проводити багато часу перед екраном – це нормально;
  • Відеоігри – останнє пристановище для принижених та ображених.

Вбивати та підривати комп’ютерних героїв краще, ніж справжніх людей, але це не найкращий спосіб подолати стрес та гнів. Набагато краще помолитися, поговорити з друзями.

Бог створив нас для спілкування з людьми. Якщо цього немає, то найперше страждаємо ми. Коли людина пригнічена чи її не розуміють, то «масаж» джойстика її не вилікує, тільки на певний час відірве увагу від проблеми.

Немає нічого поганого в тому, щоб отримувати задоволення від віртуального світу. Просто не забуваймо про світ реальний та про свої обов’язки в ньому.

 

 

 

 

Залишайте свої коментарі

0 / 300 Обмежання символів
Ваш текст повинен бути між 10-300 символів
  • Коментарів немає
ShoppingASEhandelASErhvervIndexDKServiceIndexDK