Коментарі
- Коментарів немає

Відправив якось один цар гінця до царя сусідніх земель.
Гонець запізнився і, швидко вбігши в тронну залу, задихаючись від швидкої їзди, почав виказувати побажання свого володаря:
- Мій володар... повелів вам сказати, щоби ви дали йому... білого коня із чорних хвостом... а якщо ви не дасте йому такого коня, то....
- Не хочу більше такого чути! - перебив цар засапаного гінця. - Перекажи своєму володарю, що в мене немає коня такої масті, а якщо б і був, то....
Тут він зупинився, а гонець, почувши такі слова, налякався і побіг із палацу. Він скочив на коня і чимдуж помчався назад, щоб переказати своєму володарю про таку грубу відповідь.
Вислухавши відповідь, цар дуже розсердився і об'явив сусідньому цареві війну.
Довго йшла війна, багато крові було пролито і земель спустошено. На кінець обидва царя, витративши свою казну і військо, згодилися на перемир'я, щоби обсудити свої претензії один до одного. Коли вони почали переговори, то другий цар запитав першого:
- Що ти хотів сказати своєю фразою: "Дай мені білого коня з чорним хвостом, а якщо не даси, то..."?
- "... пішли коня іншої масті", - продовжив цар. - Ось і все, про що я тебе просив. А ти, що хотів сказати своєю грубою відповіддю: "Немає у мене такого коня, а якщо б і був, то..."?
"... неодмінно послав би його в подарок моєму доброму сусіду", - відповів другий цар.
***
Умій слухати; навіть маленька нетерпеливість може привести до великих неприємних наслідків.


Детальніше...