Коментарі
- Коментарів немає
Блаженна путь, на яку йдеш нині, душе,
бо Тобі приготовлене місце упокоєння.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Христос Воскрес!
Дорогі во Христі, сьогодні ми з’їхалися відусюди, з різних частин світу, щоби скласти останню шану Архиєрею нашої Церкви, люблячому батькові цієї Церкви у Коломиї, Преосвященному Владиці Миколаю.
Сьогодні осиротілою почуває себе Коломийсько-Чернівецька єпархія, осиротілою себе почуває і вся наша Українська Греко-Католицька Церква, як в Україна, так і далеко поза її межами. Сьогодні я хочу скласти щиру подяку усім владикам, які тут сьогодні із нами, для того, щоби супроводжувати у останню дорогу нашого співбрата у архієрейському служінню. Я дякую нашим владикам, особливо дякую владикам Римо-Католицької Церкви, які на чолі із владикою архієпископом Петром (Мальчуком) із Києва прибули, щоби бути сьогодні тут разом із нами. Дякую за присутність владиці Мілану (Шашіку) із Мукачівської єпархії, та численним отцям, монахам, монахиням. Дякую опечаленій родині, представники обласної та місцевої ради і вам усім, дорогі брати і сестри.
Хоча сьогодні владика Микола є між нами, і безмовними устами він промовляє до нас дуже потужним Божим Словом. Найперше він каже нам те, що потрібно так жити, щоб бути готовими в будь-яку мить із чистим сумлінням, із чистою душею стати на Суд Божий, стати перед Божим Обличчям. Якось так Господь Бог зарядив, що саме тоді, коли відійшов у Вічність наш співбрат, ми разом із митрополитом перебували у Казахстані, там, де він народився, там, де його пам’ятають, щоб побачити ту землю, яка дала нашому народові і нашій Церкві оцього архієрея. Якраз цього року минає 50 років відколи родина Сімкайлів повернулася із Казахстану до України. І за тих кілька днів, відколи вістка про цю передчасну кончину облетіла весь світ, якось так дивно Господь покликав і мене, і владику митрополита Володимира, начебто пройти тими стежками: з Караганди – до Коломиї. Побачити початок і прийти на кінець життєвого шляху Владики Миколая.
Друге потужне слово, яке нам сьогодні каже - є те, що тільки Бог є Альфою і Омегою, початком і кінцем людського життя. Немає іншого початку людського життя, як тільки в Бозі, і немає іншого спочинку для нас, як тільки в нашому Творцеві. Він так спішився завершити оцей величавий Собор Преображення Господнього у Коломиї, начебто щось передчував. Але так цікаво, що мешканці міста Коломиї, будуть бачити перед цим храмом дві могили, два хрести: владику архиєрея Павла, який починав цей Собор будувати і є знаком початку – Альфою, а відтак будуть бачити скромну могилу архиєрея Миколая, який його закінчував. І є згадкою про неї: початку і кінця. Початку і кінця тільки у Бозі.
І третє могутнє слово. Українська народна мудрість каже: блаженний той чоловік, за яким у момент його кончини плакатимуть убогі. Сьогодні найбільше, мабуть, плачуть за своїм батьком ті, кого відкидає сучасне суспільство: соціально незахищені особи, люди з особливими потребами, немічні, одинокі і ті, для яких владика Миколай був Святим Миколаєм». Він першим почав справу соціальну служіння нашої Церкви на Прикарпатті, він був батьком для них. Блаженний він, бо вони сьогодні за ним сумують. Мабуть, кожний, хто собі пригадуватиме владику Миколая, буде це робити із усмішкою на устах, тому, що він своєю безпосередністю вмів зламати будь-які бар’єри, які перешкоджали людям між собою любитися і спілкуватися. Своєю безпосередність притягав навіки серця людей до Господа Бога.
Дорогий співбрате, передчасно ти нас покинув, багато справ ти ще не довершив, але ти ідеш сьогодні до свого Творця по вічну нагороду. Ми супроводжуємо тебе у цей пасхальний час, співаючи: «Христос Воскрес із мертвих». Ти, як Ангел своєї церкви ідеш, щоби стати посеред Ангелів і Архангелів перед Божим Престолом. І там, у цій Небесній Святині, молитися за нас, за наш народ і за нашу Церкву.
Владико, святителю отче Миколаю, моли Бога за нас грішних. Амінь.


Детальніше...