Коментарі
- Коментарів немає
Відзначення річниці проголошення Акту відновлення Української Держави
30 червня у Надвірній відзначили 75 річницю проголошення у Львові Акту відновлення Української Держави
Піша проща до Гошева.
У цій прощі, що тривала 10-11 червня, взяли участь парафіяни м. Надвірна, с. Мирне, с. Назавизів, с. Зелена.
День Героя у Надвірній
Біля пам’ятного знаку Героям УПА, Марті та Миронові Свідрукам, 23 травня 2016 року в м. Надвірна, відбулись заходи з відзначення Дня Героїв України.
Піша проща до Зарваниці
6-8 липня 2016 року відбулася піша проща із Надвірної до Зарваниці.
Нічні Чування у Прокатедральному соборі
30 червня, у прокатедральному Соборі Благовіщення Пречистої Діви Марії відбулися молитовні чування, з нагоди Ювілейного Року Божого Милосердя.Усікновення голови Хрестителя Господнього Івана
- Деталі
- Категорія: Від свята до свята
Дорогі брати і сестри, сьогодні день Усікновення голови святого Йоана Хрестителя, найбільшого із пророків. Сьогодні празник і піст, радість і смуток. Прославляючи Йоана Хрестителя ми радіємо із того, на яку висоту, в його особі, підняв людську природу Господь, і в той же час ми бачимо під своїми ногами бездонну пропасть, в яку опускається людство в обличчі династії Іродів.
В Євангелії часто зустрічається ім’я «Ірод»: це не тільки особисте ім’я якоїсь людини, це – родова фамілія. Перший Ірод був Антипатр, якого називали «Великим», можливо за його великі злочинні діла; другий Ірод – Антипа, той, котрий умертвив Йоана Предтечу; третій Ірод – Агриппа, який порівняв себе з божеством і помер несподівано на очах народу; четвертий Ірод – Агриппа ІІ, кращий серед усіх Іродів, перед яким проказав свою проповідь апостол Павло, тому він хотів захоронити апостола від юдеїв, які його переслідували.
Ірод Антипа був покликаний до Риму у державних справах. У імператора Тиберія назбиралося багато скарг на жорстокість і свавілля Ірода. Коли Ірод приїхав до Риму, то зупинився у свого брата Филипа, про якого навіть і не згадував під час свого правління.
Зустріч із імператором пройшла для Ірода благополучно: він зумів оправдати себе і був відпущений із миром. І він «віддячив» братові, відплатив йому тим, що вкрав його молоду дружину, Іродіаду, і таємно втік із нею. Разом із Іродіадою втекла і її дочка Саломея, яка бажала бути царівною в Галилеї, ніж проживати у Римі в забутті.
Ірод з позором прогнав свою законну дружину, дочку Аравійського царя Арети, і тоді проти Ірода підніс свій голос Йоан Предтеча. Йаон безстрашно викривав царя. Ні вмовляння, ні погрози не діяли на пророка. Тоді Ірод велів таємно схопити Предтечу і ув’язнити в фортецю Махедрон. Цю фортецю Ірод побудував, готуючись до війни з арабами, розуміючи, що цар Аравійський відомстить за знеславлення своєї дочки.
І ось, одного разу, на день народження Ірода, зібралися гості, старійшини ізраїльського народу, перед ними танцювала Саломея, дочка Іродіади, і своїм танцем так догодила царю і захмілілим гостям, що Ірод дав клятву виконати любе її бажання, хоча б вона попросила б і півцарства.
Саломея запитала свою матір, Іродіаду: «Чого мені просити у царя?». Та відповіла: «Голову Йоана Хрестителя».
Ірод був засмучений. Він, на відміну від свого батька Антипатра, був таким же жорстоким, але все ж мав у своєму характері слабкість, хитрість, за які сам Господь назвав його лисицею: «Він же сказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: Ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся» (Лк. 13,32). Ірод боявся, що страта Йоана Хрестителя викличе гнів народу. Однак, в той же час йому трапилася нагода легко розправитися з Пророком.
І ось, Ірод, виправдовуючись тим, що повинен виконати свою царську клятву, послав воїна-ката в підземелля замку, темницю, де знаходився в оковах найбільший із Пророків. Воїн застав Йоана Хрестителя, стоячим на колінах, у молитві до Бога. Пророк знав, що прийшла його смерть, він навіть не поворухнувся. Воїн мечем відрубав голову Йоана, і на позолоченому підносі ця голова була принесена цареві. Він подав її Саломеї, а, Саломея – своїй матері.
Передання говорить, що Іродіада стала колоти голкою уста Йоана Хрестителя, уста, які викривали її, але почула від мертвого Пророка ті ж самі грізні слова викриття. Вона веліла закопати голову Йоана в тому місці, де викидали сміття із замку, а тіло його взяли ученики і таємно перенесли в місто Севастію.
Брати і сестри, Євангеліє звертається до нас, до кожного із нас. Євангеліє, подібне до дзеркала, яке віддзеркалює і висвітлює всі таємниці нашого серця. Страта Йоана Хрестителя – це не тільки фактична подія, яка сталася близько двох тисяч років тому назад в Палестині, ця подія в містичному плані часто повторюється в наших душах.
Саломея – це образ гріха, танцююча дівчина – це ті гріховні картини, які постають перед нами. Наш розум – це цар, він повинен володарювати над нашими почуттями, але цар, оп’янівший від пристрасті, стає рабом гріха, і розум через гріх робить усе, щоб задовольнити пристрасть.
Йоан Хреститель – це наша совість, яка викриває наші гріхи, але тоді ми ненавидимо нашу совість, ми хочемо поквитатися з нею, ми хочемо, щоб вона не мучила і не викривала нас, щоб її голос затих, ми, заглушуючи її, ніби оправдовуємо себе,- це подібне до ув’язнення Йоана Хрестителя..
Брати і сестри, образ Іродіади – це темна, демонська сила, яка кличе нас чинити гріх. І так часто стається перед нами вибір: чи благодать Божа, чи гріх. І ми вибираємо гріх – тоді ми подібні до тих, які вбили Йоана Хрестителя.
Ірод посилає ката до Йоана, виправдовуючись тим, що в іншому випадку він буде опозорений в очах народу, а що це був за народ? Це були уже оп’янівші гості, які ненавиділи і самого Ірода, і всю його династію.
Часто і ми цінуємо думку недостойних людей, часто і ми, підкоряємося законам, звичкам, думкам світу, здійснюємо безчесні поступки. Наприклад, при нас хулять ім’я Боже, а ми мовчимо, при нас чинять блюзнірство, а ми посміхаємося: хіба в той час ми не подібні до Ірода, який став рабом своїх власних гостей?
Розпочався гріх з бенкету в палаці Ірода, закінчився страшним злочином і вбивством. Гріх починається з малого. У книзі Йова демон названий мурахолевом, тобто мурахою і левом. Спочатку він заповзає в наше серце і помисли як мурашка, а потім зростає і стає величезним і могутнім як лев.
В одному Патерику розповідається про те, як одній людині демон сказав: «Я залишу тебе, не буду ніколи більше мучити, тільки вчини за вибором один із трьох гріхів: або убий, або впади в блуд, або напийся до сп'яніння». Тоді людина сказала: «Не великий гріх є впитися вином» і погодився. І ось, будучи у п’яним, він скоїв блуд, хоч до цього проживав у чистоті. Боячись, що про його злочин дізнаються, він убив свою нещасну жертву, а потім закопав її у потайному місці, позбавивши її навіть християнського похорону.
Брати і сестри! Сьогодні ми творимо пам'ять шайбільшого із святих, після Пресвятої Діви Марії. Йоан Хреститель поєднує в собі подвиги і вінці пророків, бо він - останній з пророків. Він сповіщав про швидке пришестя Спасителя світу. Він же і перший з апостолів тому, що вказав людям на Христа, який прийшов. Він - прообраз святителів, тому що здійснював хрещення, прообраз християнських таїнств. Він - ісповідник, бо був ув'язнений за правду до в'язниці, і він - мученик тому, що прийняв смерть за викриття царя в гріхах. Написано, що той, хто прийме смерть за невинність і чистоту в боротьбі з гріхом, той прирівнюється до мучеників за віру в Христа Спасителя. Він - праведник, бо він зберіг цнотливість і чистоту своєї душі, спілкуючись з людьми, завжди визнавав тільки істину. Він - проповідник тому, що проповідував людям покаяння – яке найбільш необхідне для спасіння.
Господь сказав: що найбільша і перша заповідь - це: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю» (Мт. 22, 37), а друга, подібна до неї: «Люби ближнього твого , як самого себе» (Мт. 22, 39).
Здавалося б, для нас любити Бога повинно бути природною звичкою, так, як дитині - своїх батьків, але чому ми не любимо Бога? Відповідь на це питання дає нам Святе Євангеліє: «Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне» (Мт. 24, 12).
Так, браття і сестри, це наші гріхи висушують в нас любов до Бога. З джерела, яке завалене камінням і сміттям, вже не тече струмок чистої води. Так і ми, не очистивши своє серце, не можемо відчувати справжньої духовної радості і близькості до Бога, бо єдиний шлях до любові - це покаяння. Святі Отці кажуть: «Христос - це уособлена любов. Йоан - це образ покаяння». І як Йоан Хреститель вказує нам на Христа як на Спасителя світу, так і покаяння веде нас до любові! Амінь.
Детальніше...