Коментарі
- Коментарів немає
Відзначення річниці проголошення Акту відновлення Української Держави
30 червня у Надвірній відзначили 75 річницю проголошення у Львові Акту відновлення Української Держави
Піша проща до Гошева.
У цій прощі, що тривала 10-11 червня, взяли участь парафіяни м. Надвірна, с. Мирне, с. Назавизів, с. Зелена.
День Героя у Надвірній
Біля пам’ятного знаку Героям УПА, Марті та Миронові Свідрукам, 23 травня 2016 року в м. Надвірна, відбулись заходи з відзначення Дня Героїв України.
Піша проща до Зарваниці
6-8 липня 2016 року відбулася піша проща із Надвірної до Зарваниці.
Нічні Чування у Прокатедральному соборі
30 червня, у прокатедральному Соборі Благовіщення Пречистої Діви Марії відбулися молитовні чування, з нагоди Ювілейного Року Божого Милосердя.Неділя Всіх Святих Українського Народу
- Деталі
- Категорія: Недільні
Читаємо у Святому Письмі, що пророк Даниїл, на засланні в далекому Вавилоні, ніколи не забував про рідний край. "Були в його верхній кімнаті вікна відчинені в сторону Єрусалиму, і він тричі на день ставав навколішки й молився та хвалив свого Бога" (Дн. 6, 11). Ця щоденна пам'ять про рідний край додавала пророкові сили і розради на засланні в далекій чужині. Наша Церква пригадує нам, що на цій землі ми немов на засланні, на чужині. Із Господнім псалмопівцем всі ми можемо повторити: "Я — на землі чужинець" (Пс. 119, 19). Ми — подорожні на землі, подорожуємо кілька десятків років і відходимо до вічності. Господь Бог призначив для нас блаженну, щасливу, вічну батьківщину у небі. Подібно, як пророк Даниїл, ми повинні підносити наші думки до небесного Єрусалиму і пригадувати собі, що вічне небо є нашою батьківщиною і ми мусимо так жити, щоб дістатися до неба, де побачимо всіх, хто дорогий нашому серцю.
Однак неодноразово можна почути від людей, такі висловлювання: «Де вже нам спастись, отче! Ось, якщо б ми жили в монастирі або у пустині якійсь – інша справа. А тут ніби й хочеш помолитись, хочеш подумати про гріхи, та ніколи, - то у поле кличуть, а то домашні справи треба виконувати. Далеко нам до спасіння! Тяжко спастись у світі!»
Тому у сьогоднішню неділю, неділю всіх Святих землі Української, хотілося би звернути вашу увагу на те, що і ви так само близькі до спасіння, як і ті, що живуть у монастирях та пустинях. І вам можливо турбуватись про душу свою, як і тим, які все життя своє присвятили на служіння одному Богові. Адже не справи житейські гублять нас, а наша зла воля, не місце і сан спасають нас, а віра і добрі справи. Звичайно, у світі більше спокус і перешкод для спасіння, аніж у монастирях і пустинях; але, чим тяжча боротьба, тим звитяжніша перемога; чим небезпечніший подвиг, тим славніший вінець.
З давніх-давен усі народи вшановують пам'ять великих людей: геніїв науки і політичних діячів. А щоб руйнівна сила невмолимого часу не стерла про них пам'ять, то видатним людям ставили пам'ятники, робили погруддя, на яких викарбовували їх імена і подвиги, якими вони прославилися, живучи на землі.
Однак, на світі живе незлічена кількість героїв, пам’ять про яких не зникає із занепадом цивілізацій, а навпаки, з плином часу все більше зростає. Це - святі.
Святий апостол Павло прирівнює їх до великої кількості свідків, яких Бог зберіг для нас, щоб ми наслідували їх життя, осягнули досконалість: «Часу не вистачить мені, коли схочу розповідати про Гедеона, Самсона, Давида, Самуїла та пророків і всіх тих, хто загинув у муках, зазнавав наруг та бичувань, кайданів і в’язниць, їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допит. Вони вмирали, забиті мечем. Тинялися в овечих та козлячих шкурах, - збідовані, гноблені, кривджені. Вони блукали пустелями, горами, переховувалися в печерах та земних вертепах» (Євр. 12.32-35)
Серед тієї кількості святих є й українські.
Часу не вистачить, коли хотів би розповісти про Володимира Великого і всіх засновників і просвітителів Русі; Антонія Печерського і його послідовників та всіх інших українських святих. Тих, хто зрікалися світу, посвячувалися на служіння Богові, склали обіти досмертної чистоти, добровільної убогості і абсолютного послуху.
Важко знайти слова для звеличання тих, які відмовилися від почесті і багатства, стали мучениками за святу єдність. Життя мого не вистачить, щоб описати їх подвиги, святість українських мучеників і священномучеників.
Всіх, розстріляних на площах і спалених у крематоріях. Заморожених у вічній мерзлоті, закатованих у підземеллі, всіх хто зник у таборах смерті, померлих з голоду у казахстанських степах, всіх досмертних каторжників у Сибіру. Тих, які були світилами катакомб і вчителями новачків у час підпілля, монахів і монахинь, які ще не проголошені святими, а лише занесені до списків проголошення блаженними. Тисячі тисяч тих, що своїми молитвами освятили майбутні покоління, які народжуються на українській землі. Книг не вистачило б, якщо хотів би описати про ревність і відданість Богові вбогих духом і чистих серцем, які жили на землі, однак не відзначалися званням, освітою, хитрістю, гордістю, а мали чисте, мов кришталь, серце і все життя прожили з Христом. Розмовляли з Ним через ревну молитву, постійне читання Святого Письма і роздумування про муки Христові. Всі вони ще за життя стали Божими дітьми, а після смерті прикрасою Престолу Непорочного Агнця.
Один професор слушно зауважив, що лише святі вміли жити. І на питання: "Хто є святий?" дав знамениту відповідь: "Святий — це нормальний християнин". Святий — це людина, яка заховує Божі заповіді і вміє любити Бога та ближніх. Святий вміє перемагати зло. "Оце перемога, яка перемогла світ: віра наша" (1 Ів. 5,4).
Яка дорога провадить до неба? До неба провадить дорога Божих заповідей і дорога євангельських блаженств, дорога праці, жертви, молитви і терпіння. Часами ця дорога тяжка, але для вічного щастя будьмо готові все перетерпіти.
Якби святі із неба могли повернутися на землю, вони ще ревніше служили б Богові, щоб здобути більшу нагороду. "Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те приготував Бог тим, що його люблять" (1 Кр. 2, 9). Пам'ять про небо дає силу перемагати життєві труднощі і заохочує до праведного життя.
Тож подібно, як пророк Даниїл у Вавилоні, не забуваймо ніколи про вічне небо — нашу вічну батьківщину. Ця пам'ять додасть нам сили вести праведне життя і бути світлом для світу. Каже Христос-Спаситель: "Хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем Небесним" (Мт. 10, 32). Амінь.
Детальніше...