Директор Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Володимир Юшкевич офіційною заявою від 19 червня задекларував рішучу позицію влади України щодо неможливості приїзду Патріарха Московського Кирила на будь-яку територію України, включно з тимчасово окупованою.
У Департаменті у справах релігій та національностей Міністерства культури України назвали такий візит у час російської військової агресії, яка здійснюється проти України, «небажаним, провокативним і політично заангажованим».
Дорогі в Христі! Упродовж останніх місяців Українська Держава та наш народ переживають чи не найважчий період свого буття в новітній історії. Ми всі є свідками, а багато з нас і учасниками швидких суспільних перемін, що часто супроводжуються драматичними чи навіть трагічними подіями.

Однак, свідомі того, що немає нічого випадкового, за всім стоїть Господь, ми відчуваємо, що ці переміни сповнені надії, бо є провісниками народження, хоч і болісного, нової України. Поступово вмирають залишки радянського способу життя та приходить усвідомлення дійсної незалежності нашої країни. Перед обличчям новітніх небезпек народ України єднається у своїй готовності захищати Вітчизну, відстоювати її соборність та право кожного громадянина жити у вільній, демократичній та європейській державі.
У світлі останніх подій: смертей героїв на Майдані, анексії Криму та війни на Сході український народ зіткнувся із сильним й безкомпромісним ворогом. Але яке його повне ім’я: Путін чи вся Росія? Цю ментальну дилему має вирішити кожна особистість, незалежно від того громадянином якої із цих двох країн вона є.
У неділю, 15 червня, у Львові біля пам’ятника Тарасу Шевченку, відбулась загальноміська панахида пам’яті за 49-ти загиблими членами екіпажу літака Іл-76, збитого проросійськими терористами 14 червня біля Луганська. Участь в екуменічному молебені взяли священнослужителі різних конфесій. Після поминальної служби отці разом зачитали вірш «Никогда мы не будем братьями» авторства Анастасії Дмитрук. Такий вчинок, незважаючи на різні думки, не має жодного негативного підтексту. І, звісно, українські Церкви ні в якому разі не намагаються розігріти ворожнечу між українським та російським народами.
Приємні спогади про нашу зустріч у Вашингтоні, яка відбулася кілька років тому, і мої колишні сподівання, що нас об’єднує турбота про єдність Церкви Христової та зацікавленість у подоланні прірви, котра утворилася між Америкою і Росією під час холодної війни, спонукали мене написати цього листа. Кажу "колишні сподівання", тому що, попри ці позитивні моменти, деякі з Ваших останніх загальнодоступних коментарів щодо подій, котрі відбуваються в Україні, завдали нових ран Тілу Христовому та посилили напругу у світовій політиці.



Детальніше...