«МИ ВМИРАЄМО ПОСТІЙНО, ВМИРАЄМО ПАРАЛЕЛЬНО З ЖИТТЯМ ТА СТАРІННЯМ...»

Деталі

Категорія: Наша Віра

Чим для християнина є смерть?

Смерть є тим, чого би не мало бути. Як говорить Святе Письмо, «смерті Бог не сотворив» (Мудр. 1,13). Смерть — це велика трагедія, яка не вміщається в нашій свідомості. Про смерть проблемно говорити тому, що її ніхто не спізнав. Навіть ті люди, які пережили клінічну смерть (і ми маємо їхні конкретні свідчення), не помирали біологічно. Невідомо, чи можна трактувати їхні свідчення як свідчення людей, які достеменно спізнали смерть.

Бог усе створив для життя, а смерти Він взагалі не бажає. Однак після катастрофи гріхопадіння Бог робить її частиною свого плану. Наша свідомість ніби розколюється, адже ми бачимо повсюдність смерті, яка існує в неповному, але постійному нашому досвіді, адже щоразу споглядаємо відхід наших близьких, родичів, знайомих, друзів... Нас поставили перед фактом зникання людей та й загалом нашого життя. Смерть — це процес, який відбувається від моменту нашого народження постійно. Допоки ми молоді, а наші сили на злеті, ми цього не сприймаємо. Психологи вважають, що дитина до семи-восьми років абсолютно переконана у своєму безсмерті. Тільки згодом вона відкриває для себе закон проминання.

Справжні друзі

Деталі

Категорія: Притчі

Давним-давно в горах жив багатий чоловік. Він мав величезну отару овець і багато друзів.

Одного разу в його дім прийшла біда, за одну ніч злодії викрали всіх його овець. Коли зранку господар прийшов, щоб овець виганяти на пасовище, там не було жодної вівці. Господар гірко заплакав, весь його багаторічний труд пішов в ніщо, а сім’я за одну ніч стала бідною.

Скоро вся околиця дізналася, яке горе сталося із цим чоловіком. Прийшов іще один день і зранку цей господар на дорозі побачив хмару пилюки, вона все збільшувалася і збільшувалася, так, що в пилюці він зміг розгледіти людей. Це були його друзі. Кожен його товариш йшов не з порожніми руками, а він за собою невеличке стадо овець. Коли вони зайшли до нього у двір, він зрозумів, що друзі прийшли йому на допомогу. З тих пір його стадо виросло в кілька разів. Кожен раз, коли він зранку йшов виганяти овець, він згадував очі своїх друзів, які врятували життя його сім’ї.

Хрещення Господнє

Деталі

Категорія: Від свята до свята

Якою може бути одночасно вода животворящою та страшною...

На початку Книги Буття ми читаємо про те, як «Дух Божий ширяв над водами» і, як з цих вод виникали всі живі істоти.

Протягом життя всього людства, а, особливо, це яскраво помітно в Старому Завіті – ми бачимо води як спосіб життя: вони зберігають життя спраглого в пустині, вони оживотворяють поля і ліси, вони є знаком життя і милості Божої. В священних книгах Старого і Нового Завітів води є символом очищення, омивання, оновлення.

...Але, все ж таки, якими страшними бувають ці води: води Потопу, в яких загинули всі, хто вже не міг встояти перед судом Божим; та ті води, які ми бачимо протягом всього нашого життя, страшні, згубні, темні води повеней...

І ось Христос приходить на Йорданські води; в ці води вже не безгрішної землі, а нашої землі, яка до самих своїх надр осквернена людським гріхом і зрадою. У ці води приходили омиватися люди, які каялися після проповіді Івана Предтечі; якими важкими були ці води через гріхи людей, які там омивалися! Якби ми тільки могли бачити, як ці води, омиваючи людей, поступово важчали і ставали страшними від гріхів! І в ці води вступає Христос, щоб зануритися перед початком Своєї проповіді і поступового сходження на Хрест. Він приходить, щоб зануритися в ці води, що вмістили в собі всю тяжкість людського гріха – приходить зануритися Той, Хто є безгрішним.

Пастирське послання на рік віри

Деталі

Категорія: Пастирські листи та послання Блаженншого Святослава (Шевчука)

Пастирське послання
Блаженнішого Cвятослава
до духовенства, монашества і мирян
з нагоди Року віри

«Один Господь, одна віра, одне Хрещення» (Еф. 4, 5).

Високопреосвященним і Преосвященним Архиєпископам та Митрополитам,
боголюбивим єпископам, всечесному духовенству, преподобному монашеству,
возлюбленим братам і сестрам, в Україні та на поселеннях у світі сущим

Дорогі в Христі!

Кожен рік нашого життя наближає до нас майбутнє і водночас живить пам'ять про минуле. Рік 2013-й – і новий, і водночас пам’ятний. У цьому благословенному році матір Церква запрошує своїх синів і дочок замислитися над великим даром віри як цінним скарбом християнської істини та духовно-моральної практики.

Вірою ми пізнаємо своє духовне коріння. Для нашої Української Греко-Католицької Церкви цей рік має особливе значення, бо дає нагоду згадати видатну подію далекого 988 року від Різдва Христового, коли ми прийняли Володимирове Хрещення. Усвідомлюючи кардинальне значення віри, нам слід насамперед подякувати Богові за цей Його дорогоцінний дар, яким ми просвітилися і преобразилися 1025 років тому на березі Дніпра – українського Йордану. Це також добра нагода проаналізувати, яке місце посідає християнська віра в нашому побуті, та, краще пізнавши основні її постулати, надихнути ними своє життя і діяльність.

Детальніше...