
В одному з останніх своїх інтерв’ю митрополит Волоколамський Іларіон (Алфєєв) вкотре висловив низку гострих звинувачень на адресу Української Греко-Католицької Церкви. До старих натяків на те, що саме греко-католики становлять головну перепону в розвитку православно-католицьких стосунків, цього разу додались також звинувачення в суспільній активності. Щодо екуменічного аспекту звинувачень УГКЦ з боку Московської Патріархії автор вже писав раніше (див. статтю “За претензіями з боку РПЦ до українських греко-католиків стоять зовсім інші причини”). Тому цього разу зупинюсь більше на “політичних” звинуваченнях.

Знову наближаємося до Великого четверга, коли, ідучи на хресну смерть і відкриваючи двері у воскресіння, наш БожественнийСпаситель установив святе таїнство Священства. У зв’язку з цим прагну роздумати разом із вами над тим великим даром, учасниками якого ми стали тоді, коли Христос покликав нас до участі в Його священстві. Він пригадує нам на Тайній вечері: «Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в Моє ім’я, дав вам» (Iв.15,16).
Зустріч зі Христом у нашому житті - завжди внутрішня боротьба, де ми вигукуємо: «Осанна!», а вітха людина кричить: «Розіпни Його, розіпни!».

Весна на Святій Землі вражаюче красива. Тому, хто одного разу побував у весняному Єрусалимі, особливо важко вмістити й усвідомити, що в такі ж сонячні дні, коли все готується до урочистостей, цвіте, оновлюється та завмирає в очікуванні свята святої Пасхи, Господь був зраджений і розіп`ятий.


Детальніше...