Європрагнення без наївності

Деталі

Категорія: Цікаве

Євроінтеграційні прагнення великої частини нашого суспільства дуже часто мало чим відрізняються від наївного прагнення будівничих комунізму до раю на землі. Європа далеко не рай. Там не все так гладенько і файно, як нам це часто виглядає, як ми самі себе любимо заколисувати в лінивій дрімоті. Зараз в Європі ведеться непроста культурна боротьба між тим, хто хоче зберегти традиційну Європу і тим, хто незвідавши жахіть впровадження Марксового вчення, а до яких доєдналися вчорашні комуністи та їхні ідейні наслідники, хочуть впровадити нове вчення, нового виродка з Марксового гнізда – диктатуру релятивізму під соусом гендерної ідеології.

«Перший крок до добра в нашій державі - перестати зневажати Бога в неділю і святкові дні», – о. Фредина

Деталі

Категорія: Цікаве

У Львові в неділю ведеться будівництво великого гіпермаркету будівельних матеріалів відомої мережі. Священик Орест Фредина із сихівської церкви Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ − Gazeta.ua) не один раз на недільних проповідях наголошує, що навіть ходити в неділю за продуктами - гріх.

Отець Фредина - знаний у Львові проповідник. Заради того щоб послухати його проповіді, львів'яни їздять у церкву на Сихів, яку в 2001 році відвідав Папа Іван Павло ІІ. Багато хто хоче висповідатися чи взяти шлюб саме в нього. Чотири років він служив капеланом у Львівській міській раді. Сам пішов із цієї посади. Працював у Львівській архиєпархії УГКЦ при соборі Святого Юра. Учився в підпіллі, закінчив Люблінський католицький університет, магістр богослов'я. Має ефірний час для проповідей на місцевому телебаченні. Багато його недільних промов виставлено в Інтернет, хоч сам священик їх не викладає. Зустрічаємося з отцем Орестом у церкві. З Gazeta.ua він поділився своїм баченням сучасного світу.

«Слава Ісусу Христу!» – «на віки,амінь!»

Деталі

Категорія: Цікаве

(До історії впровадження християнського привітання в Україні)

Ігор Скочиляс

Усі ми, греко-католики, надзвичайно гордимося тим, що саме в нашій Церкві, зокрема в Галичині, досі зберігся й, попри виклики модерності та секуляризації, надалі побутує давній християнський звичай вітатися при зустрічі один з одним словами «Слава Ісусу Христу!» – «Слава навіки!» («На віки, амінь!»). Ця форма публічного вираження особистої побожності, культури вербального спілкування та доброзичливого ставлення до кожного члена спільноти особливо помітна у сільській місцевості та галицьких містечках. Вона декларує належність особи до певного культурно-релігійного та соціального середовища і засвідчує регіональну пов’язаність віруючого. Будучи видимим наслідком акультурації латинської, православної, протестантської та унійної спільнот на теренах Київської митрополії впродовж XVI – XIX ст., тепер це гасло надає особливого колориту «парафіяльній цивілізації» Української Греко-Католицької та значною мірою Православної Церков.

Сирійський конфлікт як лакмусовий папірець нашої воцерковленості

Деталі

Категорія: Цікаве

З передових шпальт ЗМІ минулий тиждень не сходила Сирія: загроза військового втручання Заходу в Сирійський конфлікт на боці … ісламістів, загроза розширення конфлікту на весь близькосхідний регіон, інтереси великих міжнародних гравців. І, як годиться, величезна більшість ЗМІ колись християнського Заходу взагалі не звертали уваги на долю християн у близькосхідному регіоні. Драматичні заклики християнських єрархів близькосхідного регіону ЗМІ у своїй великі більшості пустили повз вуха.

Апостольський нунцій в Сирії Архиєпископ Маріо Зенарі спробував апелювати до Заходу, нагадуючи, що невинні жертви сирійського конфлікту волають до Неба. Єрарх дуже точно вказав на найганебнішу та найтрагічнішу суть усіх воєн, а серед них й сирійської: «На жаль, найвищу ціну від самого початку конфлікту платить цивільне населення, невинні жінки та діти». І неможливо не запитати: а де ж зараз чисельна армія захисників різних «прав»? Чому вся ця армія пильно мовчить? Захід так і залишився глухим на волання Нунція.