28 червня у місті Надвірна пройшли урочисті заходи з нагоди 20-ліття діяльності
молодіжної християнської спільноти “Агапе” на Надвірнянщині.
Подячну Архієрейську Божественну Літургію очолив адміністратор Коломийсько-
Чернівецької єпархії Преосвященний владика Василь (Івасюк). У дверей храму
Чесного і Животворящого Хреста єпископа вітала громада на чолі з деканом
Надвірнянським о. Ігорем Шліхуткою. Владиці Василію співслужили: протосинкел о. м. Василь Мельничук, синкел о. Петро Семенич, віце-канцлер о. Олександр Селезінка,
голова товариства “Агапе” о. Роман Григораш та близько десяти священиків
Надвірнянського і Пнівського деканаті
Є один простий і наочний спосіб зрозуміти, наскільки ти далекий від Бога. Це формула преподобного Силуана Афонського: «У кого немає любові до ворогів, у того немає й Духа Божого». Любов до ворогів, молитва за тих, хто нас ненавидить, — це, виявляється, не талант «особливо продвинутих», а насущна необхідність для кожного, хто хоче бути з Христом. Про вічну новизну цієї заповіді — фрагмент з книги протопресвітера Олександра Шмемана «Євхаристія — Таїнство Царства».
Легко славити Творця Всесвіту, милуючись іскристими краплями роси або спостерігаючи повільний рух білосніжних хмар. Але коли скорботи й випробування підступають до людини, вона у відчаї забуває про милосердя й любов Господа. За що? Чому? Людина чекає на одкровення, і в подиві бентежиться її душа — невже так і не буде відповіді? І саме творіння в цей момент чомусь забуває про те, що його Творець невимовний, невідомий, незбагненний.
Є важкі запитання, які тяжко вимовити. «Допоки, Господи?» — запитували праведники, зустрічаючись поглядом з жахом, народженим від гріха. «Навіщо Ти Мене залишив?» — волала Розіп’ята на Хресті Істина до Свого Отця. У цьому воланні — весь біль світу і всі його суперечності, які на тому ж Хресті вже тоді були зняті, але однак досі залишаються не знятими для наших очей. Запитання можуть не покидати людину й після смерті. Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?« (Одкр. 6, 10), — запитують Господа душі закатованих за Його ім’я. І їхнє запитання передає нам тайновидець Іван.
Свято П’ятидесятниці було давно відомим в Ізраїлі, воно святкувалось на п’ятдесятий день після Пасхи і було урочистістю рільників-хліборобів. В цей день євреї здійснювали паломництво до Єрусалиму, де у святині вони повинні з’явитися перед лицем Бога. У книзі Виходу знаходимо наступний припис: «Тричі на рік святкуватимете празники на мою честь… Ти пильнуватимеш також свята жнив, перших плодів праці твоєї, того, що ти сієш у полі; і свята збору, під кінець року, коли збиратимеш з поля працю твою. Тричі на рік мусить показатися вся чоловіча стать перед Господом Богом» (Вих 23,14;16-17).


Детальніше...