Цитата дня:

Я - добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе
(Ів. 10,11).
  • Прохання про молитву

    Валя 13.09.2017 06:33
    За навернення
    Прошу допомогу у молитві за мою дочку Світлану за навернення до дітей та Господа Бога нашого. Допоможіть ...

    Детальніше...

     
  • Прохання про молитву

    Іван 07.09.2016 19:24
    за мою покійну матір
    прохання про молитву СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ! уклінно прошу помолитися за мою покійну матір Марію. з ...

    Детальніше...

Великий Четвер: Ціна оціненого...

 Дивлячись на події Великого Четверга, розумієш, що багато про що не хочеться говорити, хочеться просто промовчати, тому що ні душа, ні серце не в стані винести тієї напруги, яка витає в останній земний день Спасителя.

Богослужбові піснеспіви Великого Четверга подають нам дві дійові особи: Юду і Христа. Один підступно зраджує за тридцять срібних монет, другий смиренно і добровільно віддає Себе на смерть за життя світу. Юда був серед тих хто був присутній на першій літургії Літургії, він простягає руку до Євхаристійного хліба. Саме в цей момент відбувається остаточна його духовна загибель: "І ввійшов тоді за куснем у нього сатана" (Ів. 13,27).

В чому ж провина Юди? На це питання ми звикли давати відповідь - в зраді! Але хіба Бог не міг йому простити цього гріха, адже на наступний день ще один учень вчинить такий самий гріх.

Зрада зраді не є рівна. В одному випадку це може бути хвилинна людська слабкість, з іншого - вигідна угода: усвідомлена, розважлива, цинічна. Юда не просто зраджує Христа, він інтригує, чи як би зараз сказали, користується службовим становищем. Перебуваючи серед учнів Христа, він непогано на цьому заробляє. Юда був таким собі «фінансовим директором». Він носив на грудях ящик, в який люди жертвували свої кошти. Євангелисти не говорять нам, чия це була ініціатива: чи Христос доручив Юді таку місію, чи заповзятливий учень сам зголосився «все правильно організувати». Однак слова Господа з Євангелія від Матея: «Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, – бо робітник вартий утримання свого» (Мт. 10,9-10), - свідчать на користь підприємливості самого Юди. 

Так чи інакше, якась частина зібраних коштів роздавалася бідним, а щось використовували самі апостоли для прожитку. Очевидно, що Христос терпів присутність такої «ініціативи», як і багато чого іншого. Не просвічені ще Святим Духом, учні Господа часто дозволяли собі дивні речі, вони мали свої чисто людські мрії та бажання.

Досить згадати прохання синів Заведеєва, які хотіли сидіти на почесних місцях у Царстві Христа: "Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити. Той же сказав їй: “Чого бажаєш?” Відповіла йому: “Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе" (Мт. 20,20-21), або подібне ж питання Петра:  «Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?» (Мт. 19,27).

Мабуть і Юда вирішив знайти свою вигоду поруч з Учителем. Тільки на відміну від інших нерозумних учнів, його цікавила не слава, не почесні місця, а фінансова вигода. Як бачимо, Юда вельми «ревно» виявляв себе, коли гроші йшли повз його касу. Наприклад, його обурює Марія, яка витратила багато монет на фунт нардової олії для того, щоб помазати ноги Ісуса. Перевівши все в чисту монету, Юда показово вичитує жінку за те, що вона не правильно вклала свої кошти: "Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира. Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріотський, що мав його зрадити: «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?». Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано" (Ів.12,3-6).

Порада Юди - чи не краще продати це миро, а гроші покласти в мою скриньку? - відкривають нам всю ступінь його цинізму. Саме бездушний розважливий цинізм погубив його.

Будучи одним з апостолів і перебуваючи поруч з Господом, Юда багато бачив. Він бачив, як Христос зціляв, виганяв бісів і навіть воскрешав мерців! Більше того! Юда сам здійснював все це іменем Христа! Здавалося б чого ще потрібно для віри? Але в розумі Юди зріють зовсім інші схеми. Якщо інші учні проростали крізь свої дрімучі уявлення про Христа і з кожним новим днем в них помирали рибалки і народжувалися апостоли, то Юда був вірний собі. Коли Христос входив до Єрусалиму,  де натовп зустрічав його як царя, напевно, в голові Юди вже зріли вигідні варіанти і радісні передчуття. У нього були свої плани на Христа, і він їх лицемірно здійснює. Коли загострилися відносини між Христом і юдейськими старійшинами Юда розуміє, що для його Вчителя скоро все закінчиться, а значить треба провести останню операцію і «по-розумному» піти. Цією останньою угодою і стала зрада Христа.

Юда не просто зрадник. Він безпринциповий, безсовісний торгаш. Церковна пісня називає Юду «одержимим сріблолюбством». Йому здається, що він обводить Христа довколо пальця, як хитромудрий комбінатор. І навіть під час Тайної Вечері він безсовісно простягає руку до євхаристійного Хліба, а почувши слова Господа про зрадника, разом з іншими апостолами озирається і дивується, запитуючи, про кого це Христос говорить: "Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого він говорив" (Ів.13,22).

Юді здається, що він розумніший за всіх, а його Учитель - наївний простак і дивак. Навіть трохи згодом, привівши юдейську варту в Гетсиманський сад, він продовжує «вдавати дурня» і вказує на Христа поцілунком. Він розумний, він хитрий, він все прорахував...

Можливо, саме ця кричуща безпринципність, нахабство, нечутливість і цинізм викликали у Христа таку страшну біль. Євангелист Іван, очевидець цих подій, доносить до нас реакцію Господа на поведінку Юди словами: «стривожився Ісус духом» (Ів.13,21).

Христос як Учитель і Бог помирає для Юди. Він більше йому не потрібен. З Нього вже нема чого взяти. Умови угоди виконані. «Ціна оціненого» за вигідним курсом склала тридцять срібних монет! Рахунок закритий! І тепер все що потрібно, це красиво довести операцію до кінця, вийшовши сухим з води. Тому Юда серед учнів в Сіонській світлиці. Тому він простягає руку до євхаристійного Хліба. Тому він показово дивується після слів про зрадника. Тому він по-братськи цілує Учителя в Гетсиманському саду.

У цей день, Великий Четвер, Господь встановив Таїнство Таїнств - Євхаристію.

У цій священній дії людина з'єднується з Богом, що є найвищим моментом богоспілкування. І кожен раз, коли читаються слова молитви перед святим Причастям, у всіх Церквах, із століття в століття, звучать ці два імені: Христос та Юда. «Бо ворогам твоїм Тайну не повім і поцілунку не дам Тобі як Юда!».

Що це означає? Чому Іван Златоуст, упорядник цієї молитви, пропонує нам кожного разу перед прийняттям Господнього тіла і Крові приміряти шкуру Юди на собі? На думку візантійських літургійних коментаторів, ця молитва складена по чину клятви. Це справжня клятва вірності! Юда, будучи свідком всього що створив Христос і учасником першої історичної Євхаристії, цю клятву порушив. А значить і кожен з нас не застрахований від таких же духовних каліцтв і зради.
Великий Четвер і молитва, яку ми читаємо кожен раз перед Причастям, встромлюють в наш розум і серце важке питання: Хто насправді Христос для нас і яка «ціна того, Хто був оцінений»? (Мт.27,9).

 

 

 

Залишайте свої коментарі

0 / 300 Обмежання символів
Ваш текст повинен бути між 10-300 символів
  • Коментарів немає
ShoppingASEhandelASErhvervIndexDKServiceIndexDK