Цитата дня:

Бог не з’являється людині інакше, ніж в обличчі ближнього.
Емануель Левінас.

ЗВЕРНЕННЯ ДО ВСІХ УЧАСНИКІВ ОБ’ЄДНАННЯ КАТОЛИЦЬКИХ СПІЛЬНОТ ЗОКРЕМА І ДО ВСІХ ХРИСТИЯН ЗАГАЛОМ

Дорогі брати і сестри у Христі, знову звертаюся до Вас з приводу тієї ситуації, яку ми сьогодні спостерігаємо в Україні. Особливу тривогу викликають сутички в Києві, результатом яких стає щораз більше жертв. Стає зрозуміло, що у багатьох людей просто закінчився запас терпіння і вони вирішили перейти до радикальних дій. Така ситуація є досить небезпечною, оскільки може призвести до збільшення насилля, ненависті або навіть до громадянської війни. Останньою краплею в чаші народного незадоволення стало зростання сфабрикованих судових справ, нечесних судів, побиття людей, безкарність вчинених злочинів, а особливо прийняття низки законів, які обмежують особисту свободу людей в Україні. Хочу підкреслити, що цими законами обмежуються не тільки громадянські права, але й релігійна свобода, оскільки під екстриміську діяльність Церкви можна буде підписати практично все, починаючи з євангелізаційних акцій і закінчуючи боротьбою з продажем алкоголю, розповсюдженням порнографії, гомосексуалізму тощо. Фактично, будь-яку публічну акцію наших спільнот можна буде потрактувати як естримізм, було би лише бажання. Як приклад, хочу звернути вашу увагу на лист міністерства культури до УГКЦ, в якому нашу Церкву було звинувачено у протиправних діях за те, що священики брали участь у протестних акціях (регулярно перебували на Майдані, молилися, сповідали, служили Літургії, захищали людей) з попередженням, що релігійні громади УГКЦ можуть бути позбавлені легального статусу. о. Михайла Димида, який був першим, хто відслужив Літургію на Майдані, хочуть в судовому порядку позбавити прав, мовляв за те, що він не зупинився на вимогу інспектора ДАІ. Сам отець стверджує, що такого не було і що він в той час перебував в зовсім іншому місці, ніж йдеться у звинуваченні.

Зрозуміло, що ми, християни, не можемо спокійно дивитися на все, що відбувається навколо і просто продовжувати займатися своїми справами, вважаючи, що і без нас якось буде; ми покликані бути сіллю і світлом для світу; берімо приклад з Христа, який плакав над долею Єрусалиму, кажучи:
“ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!” (Лк.13:34)
Але ми також не можемо відповідати злом на зло, не можемо підтримувати насильство, пам'ятаючи слова апостола Павла:
“Не будь переможений злом, але перемагай зло добром! ” (Рим.12:21).
З цих слів випливає, що у нає є тільки дві альтернативи: або перемогти зло добром або бути переможеними злом. Доброю ілюстрацією вищесказаного для мене є приклад виходу ізраїльтян з єгипетської неволі. Мойсей був призначений Богом на провідника, який мав вивести свій народ з неволі. Однак він, як на мене, вчинив помилку — почав з насилля, вбивши єгиптянина. Який наслідок був такого вчинку для нього самого і для цілого народу? Мойсей був змушений тікати в пустиню, а ізраїльський народ ще 40 років терпіти страждання і гніт. Через 40 років пустині Мойсей повертається зовсім іншим: він більше не надіється на власну силу, а покладається на Божу допомогу. Святе Письмо навіть називає його найлагіднішим серед людей (Чис.12:3). І ми бачимо, що саме такий Мойсей, який діє не з ненависті, а з Божої волі, отримує ласку вивести ізраїльтян з неволі.
Напевно сьогодні кожен свідомий християнин шукає для себе відповіді, як діяти І цій ситуації, як перемогти зло добром. На щастя, Бог не залишив нас сам на сам з проблемами. Він дав нам Духа Святого, Святе Письмо і Церкву. Те, що зараз відбувається в Україні, в своїй суті не є чимось новим; Боже Слово розповідає нам, що з аналогічними труднощами, лише в іншій формі, зустрічався ізраїльський народ, причому неодноразово. Святе Письмо відкриває нам не лише причини такого становища, але й дає ясні вказівки, як вийти з нього. Боже Слово, говорячи про страждання ізраїльського народу, практично завжди дає одне і те саме пояснення: народ страждає через непослух Богові і відхід від Його заповідей. Причому серед найтяжчих гріхів, які приводили ізраїльтян до великої біди, було ідолопоклонство, розпуста, пролиття невинної крові, несправедливі суди, покривдження бідних, вбогих, сиріт,... Візьмемо для прикладу Вавилонську неволю, в яку ізраїльський народ потрапив на довгих 70 років. Вавилонський цар Навуходоносор повівся з євреями доволі жорстоко: спочатку переселив більшість євреїв як полонених у Вавилон, потім наклав великий податок на тих, що залишилися і зруйнував Єрусалимський храм,... Виявляється, все це відбулося з допусту Божого. Боже Слово каже, що в такий спосіб сам Бог воював проти свого народу; Навуходоносор був лише інструментом покарання ізраїльтян:
“Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Ось, Я поверну назад військові знаряддя, котрі в руках ваших, котрими воюєте з царем вавилонським і з халдеями, що оточили вас зовні муру, і зберу їх посеред міста цього; Сам буду воювати супроти вас рукою протягнутою і раменом потужним, у гніві, в люті, у великому обуренні. І я понищу все живе у цьому місті - і людей, і худобу; від лихої моровиці помруть вони. А потому, говорить Господь, Седекію, царя юдейського, служників його і тих, що заціліють від моровиці, меча і голоду, віддам до рук Навуходоносора, царя вавилонського, і в руки ворогів їхніх, і в руки тих, що шукають життя їхнього, і він зітне їх вістрям меча, без жалю, без пощади, без милосердя ” (Єр.21:4-7)
Однак, не подумаймо, що Бог не попереджав народ Ізраїля про наслідки їх гріхів. Він робив це і неодноразово, зокрема через пророків. Через пророка Єремію Бог закликав:
«Так говорить Господь: Звершуйте суд і правду і рятуйте скривдженого від руки кривдника, не ображайте і не чиніть утисків зайшлому, сироті і вдові, і невинної крови не проливайте на цьому місці. Бо якщо ви будете виконувати слово це, то будуть входити брамою дому цього царі, що сидять замість Давида на троні його, а також ті, що їздять на колісницях і на конях, - самі, і слуги їхні, і народ їхній. А якщо не послухаєте слів цих, то Мною присягаюся, говорить Господь, що дім цей стане пусткою. Бо так говорить Господь домові царя юдейського: Ти у Мене Ґілеац, вершина Ливану; але Я вчиню тебе пустелею і міста - безлюдними. І приготую супроти тебе губителів, кожного зі своїм знаряддям, - і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь. І численні народи будуть проходити через це місто і говоритимуть одне одному: За що Господь так учинив із цим значним містом? І скажуть у відповідь: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога свого, і поклонялися іншим богам, і служили їм» (Єр.22:3-9).
Противления Божій волі веде народ до жахливих наслідків, однак люди зазвичай не хочуть чути про свої проступки. Говорити народові про його гріхи це дуже невдячна, м'яко кажучи, справа. Більшість пророків поплатилася своїм життям за те, що говорили правду ізраїльському народові про його провини. Однак робити це треба, бо дорога покаяння — це єдина дорога, яка може привести до Божого благословення і Його допомоги. Пригадаймо собі події з Книги Естер. Коли над ізраїльським народом знову нависла небезпека повного знищення, знайшовся один чоловік на ім'я Мордехай, який знав, що треба робити, щоб відвернути зло, і вблагати в Бога милості:
А Мордехай довідався про все, що було зроблено. І роздер Мордехай одежу свою, і зодягнув веретище та посипався попелом, і вийшов на середину міста, та й кричав криком сильним та гірким! І прийшов він аж під царську браму, бо не можна було входити в царську браму в веретищному убранні. А в кожній окрузі та місці, куди доходило слово царя та його закон, були для юдеїв велика жалоба, і піст, і плач, і голосіння, а веретище та попел були ложем для багатьох... (Ест.4:1-3)
Найперше ми читаємо, що Мордехай зодягнув веретище і посипався попелом, пізніше сказано, що для юдеїв була велика жалоба, а веретище та попіл були ложем для багатьох. Всі ці речі означали, що народ ввійшов в покаяння і впокорення перед Богом. Далі сказано, що люди постили і голосили, тобто молилися. В результаті Бог почув і врятував їх. Але зауважте, на початку було покаяння, вже потім піст і молитва. Без покаяння наші духовні жертви є малосильні або й зовсім безсильні. В Старому Завіті Господь щодо жертв без покаяння каже:
«Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський! Для чого Мені безліч жертв ваших? - говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу. Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої? Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня - і святкування! Новомісяччя ваші і свята ваші ненавидить душа Моя: вони тягар для Мене; Мені тяжко нести їх. І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.» (Іс.1:10-15)
Що ж потрібно зробити, щоб Бог почув наші молитви і зглянувся на наші жертви (піст, молитва)? Про це читаємо далі: Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову. Тоді прийдіть - і розсудимо, - говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, - як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, - як вовну убілю. Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі; якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять. Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер - убивці. Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване водою; князі твої - законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них. (Іс.1:16-23)
Тут ми знову знаходимо ту саму відповідь: покайтеся і перестаньте чинити зло.
Думаю, що більшість вищесказаного про ізральський народ неабияк стосується і українського. Чи є нам за що каятися? Звичайно, що так. Практично немає жодної з 10 заповідей, яку б ми не порушили у тяжкій формі. Щоб це зрозуміти, потрібно просто признатися, що за роки незалежності України було знищено близько 30 мільйонів ненароджених дітей руками їх же матерів (це більше, ніж в часи Другої Світової війни й голодомору), що розпуста і порнографія заполонила екрани телевізорів, Інтернет-простір, що дорослі продають алкоголь дітям, щоб на цьому нажитися, що люди масово звертаються до ворожок, екстрасенсів, знахарів, використовують білу і чорну магію, а телебачення популяризує окультні програми, що кількість розлучень у деяких районах України перевищує 50%, що неймовірно масовим явищем слало хабарництво, підкуп суддів, що люди обважують один одного на базарах, брешуть, обманюють, що є багато тих, які невинно постраждали у визвольних рухах та воєнних діях за участю українців, що в серцях багатьох наших громадян є ненависть до інших народів, що в неділю до Церкви йде лише кілька відсотків людей навіть на Західній Україні, що люди заздрять, проклинають один одного, що заради грошей багато хто втратив людяність, маніпулюючи рідними і близькими заради збагачення, що власні батьки стали найгіршими терористами у своїх домах, зокрема через алкоголь,... Цей список можна продовжувати ще довго. Але що мене найбільше - вражає, так це те, що протягом останніх двох місяців, люди, борячись за    справедливість, самі не    прагнуть    бути справедливішими, продовжуючи робити ті    самі гріхи, чинити те саме зло й далі противитися Божій волі. Що ж робити у цій ситуації? Я бачу три кроки.
1) Покаяння. Найперше перепросімо Бога за наші гріхи, потім назвімо перед Ним гріхи нашого народу і від імені цілого народу попросімо у Бога пробачення за них. Організовуймо спільнотні молитви покаяння за власні гріхи і гріхи народу. Плачмо і сокрушаймо перед Ним свої серця. Приймімо рішення почати жити по волі Божій. Вірою приймім Божий план для нашого народу.
2) Піст і молитва. Ревно візьмімся до молитви, посилюючи її постом.    Піст є особливим виявом нашого смирення перед Богом. Особливий наголос зробімо на спільній молитві. Просімо Духа Святого дати нашому народові благодать покаяння, посту й молитви.
3)  Активна позиція. Боже Слово вчить нас, що виправдані будуть не слухачі, а виконавці закону. Тому заохочуймо інших до покаяння, посту й молитви. Займімо активну громадянську і християнську позицію. Не будьмо байдужими. Євангелізуймо. Відстоюймо правду. Беручи участь у мирних акціях протесту, поширюймо Євангеліє і Божу любов, не піддаваймося ненависті і насильству. Допомагаймо людям, укріплюючи в них віру, надію, любов. Будьмо з людьми, щоб допомагати їм довіряти Богові.
Добрий приклад у середині 19 століття дав нам американський Президент Авраам Лінкольн. Коли в країні була громадянська війна, він закликав зорганізувати народний день смирення, посту і молитви. Ось текст цього звернення Відозва, написана Президентом Сполучених Штатів Америки про День Всенародного Смирення, Посту і Молитви.
Резолюцією Сенату США, який визнає вищу владу і справедливе правління Всемогутнього Бога як над окремими особами, так і над народами, на прохання президента призначений день загальнонаціонального смирення і молитви.
Прямий борг всякого народу, як і кожної окремої людини, визнавати свою залежність від найвищої волі Творця, в смиренному сокрушенні сповідувати свої гріхи і злочини, не покидаючи при цьому твердої надії, що щире покаяння несе за собою милість і прощення. А також визнавати велику істину, проголошену Святим Письмом і підтверджену всім ходом історії: лиш той народ благословенний, у якого Господь є Бог.
Оскільки ми знаємо, що по Його Божественному задуму в цьому світі, ударам і покаранням піддаються як окремі особи, так і цілі народи, то справедливим буде побоювання, що жахливе лихо, яке спіткало нині країну, є ні що інше, як покарання за наші ЗУХВАЛІ гріхи перед завершенням такого необхідного процесу формування нас, як єдиного народу.
На нас потоками виливалися щедроти неба. В перебігу багатьох років ми були збережені у мирі і благополуччі. Ми примножилися числом і зросли в багатстві й силі, як жоден інший народ в історії. Але ми забули Бога, забули милосердну руку, яка зберігала нас у мирі, примножувала, збагачувала і зміцнювала нас. В омані наших сердець ми самовпевнено уявили, що всі ці благословення ми здобули завдяки своїй власній мудрості і чеснотам. Одурманені безперервним успіхом, ми стали занадто самовпевненими для того, щоб відчувати потребу в рятівній благодаті, занадто загордилися, щоб молитися Богу, Який створив нас! І зараз нам слід впокоритися перед ображеним нами Спасителем , визнати наші національні гріхи і благати про милість і прощення...
Тому, виконуючи вимоги і повністю погоджуючись з поглядами Сенату , я цим закликом оголошую 30 квітня 1863, вівторок, Днем Всенародного Смирення , Посту і Молитви . Закликаю весь народ утриматися в цей день від своїх звичайних світських занять і провести служіння у встановлених місцях громадських зборів і в своїх будинках , зберігаючи себе в святості для Господа і присвячуючи день смиренному виконанню релігійних обов'язків, які відповідають цій урочистій нагоді. Звертаючи серце до істини, будемо перебувати у виправданій Божественним вченням надії на те, що одностайний крик народу буде почутий на небі, а відповіддю стане таке благословення як прощення гріхів нашого народу і повернення колишнього стану миру і єдності в нашій розділеній і страждаючій країні.
На підтвердження цього додаю мою руку і печатку Сполучених Штатів.
Складено в Вашингтоне цього дня 30 березня року Господнього 1863 (87 рік незалежності Сполучених Штатів).
Авраам Лінкольн, президент Вільям Стюард, державний секретар
Я щиро вірю, що Бог прийме наше покаяння і почує наші молитви! Прочитайте, будь-ласка, це звернення у Ваших спільнотах, поширюйте його у соц. мережах, розповідайте друзям...(якщо, звичайно, вважаєте його відповідним до своїх поглядів). Ще раз хочу заохотити всіх нас до спільної молитви на сайті: www.blagoslovennay.org..
Пам’ятаймо, коли ми спільно молимося, наші сили помножуються; крім того, це є свідченням і заохоченням для інших людей приєднатися до молитви.

З любов’ю і молитвою, Ваш брат у Христі,
Голова Об’єднання Католицьких Спільнот,
Орест Григорчак

ЗВЕРНЕННЯ ДО ВСІХ УЧАСНИКІВ ОБ’ЄДНАННЯ КАТОЛИЦЬКИХ СПІЛЬНОТ ЗОКРЕМА І ДО ВСІХ ХРИСТИЯН ЗАГАЛОМ

Дорогі брати і сестри у Христі, знову звертаюся до Вас з приводу тієї ситуації, яку ми сьогодні спостерігаємо в Україні. Особливу тривогу викликають сутички в Києві, результатом яких стає щораз більше жертв. Стає зрозуміло, що у багатьох людей просто закінчився запас терпіння і вони вирішили перейти до радикальних дій. Така ситуація є досить небезпечною, оскільки може призвести до збільшення насилля, ненависті або навіть до громадянської війни. Останньою краплею в чаші народного незадоволення стало зростання сфабрикованих судових справ, нечесних судів, побиття людей, безкарність вчинених злочинів, а особливо прийняття низки законів, які обмежують особисту свободу людей в Україні. Хочу підкреслити, що цими законами обмежуються не тільки громадянські права, але й релігійна свобода, оскільки під екстриміську діяльність Церкви можна буде підписати практично все, починаючи з євангелізаційних акцій і закінчуючи боротьбою з продажем алкоголю, розповсюдженням порнографії, гомосексуалізму тощо. Фактично, будь-яку публічну акцію наших спільнот можна буде потрактувати як естримізм, було би лише бажання. Як приклад, хочу звернути вашу увагу на лист міністерства культури до УГКЦ, в якому нашу Церкву було звинувачено у протиправних діях за те, що священики брали участь у протестних акціях (регулярно перебували на Майдані, молилися, сповідали, служили Літургії, захищали людей) з попередженням, що релігійні громади УГКЦ можуть бути позбавлені легального статусу. о. Михайла Димида, який був першим, хто відслужив Літургію на Майдані, хочуть в судовому порядку позбавити прав, мовляв за те, що він не зупинився на вимогу інспектора ДАІ. Сам отець стверджує, що такого не було і що він в той час перебував в зовсім іншому місці, ніж йдеться у звинуваченні.

Зрозуміло, що ми, християни, не можемо спокійно дивитися на все, що відбувається навколо і просто продовжувати займатися своїми справами, вважаючи, що і без нас якось буде; ми покликані бути сіллю і світлом для світу; берімо приклад з Христа, який плакав над долею Єрусалиму, кажучи:

“ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!” (Лк.13:34)

Але ми також не можемо відповідати злом на зло, не можемо підтримувати насильство, пам'ятаючи слова апостола Павла:

“Не будь переможений злом, але перемагай зло добром! ” (Рим.12:21).

З цих слів випливає, що у нає є тільки дві альтернативи: або перемогти зло добром або бути переможеними злом. Доброю ілюстрацією вищесказаного для мене є приклад виходу ізраїльтян з єгипетської неволі. Мойсей був призначений Богом на провідника, який мав вивести свій народ з неволі. Однак він, як на мене, вчинив помилку — почав з насилля, вбивши єгиптянина. Який наслідок був такого вчинку для нього самого і для цілого народу? Мойсей був змушений тікати в пустиню, а ізраїльський народ ще 40 років терпіти страждання і гніт. Через 40 років пустині Мойсей повертається зовсім іншим: він більше не надіється на власну силу, а покладається на Божу допомогу. Святе Письмо навіть називає його найлагіднішим серед людей (Чис.12:3). І ми бачимо, що саме такий Мойсей, який діє не з ненависті, а з Божої волі, отримує ласку вивести ізраїльтян з неволі.

Напевно сьогодні кожен свідомий християнин шукає для себе відповіді, як діяти і цій ситуації, як перемогти зло добром. На щастя, Бог не залишив нас сам на сам з проблемами. Він дав нам Духа Святого, Святе Письмо і Церкву. Те, що зараз відбувається в Україні, в своїй суті не є чимось новим; Боже Слово розповідає нам, що з аналогічними труднощами, лише в іншій формі, зустрічався ізраїльський народ, причому неодноразово. Святе Письмо відкриває нам не лише причини такого становища, але й дає ясні вказівки, як вийти з нього. Боже Слово, говорячи про страждання ізраїльського народу, практично завжди дає одне і те саме пояснення: народ страждає через непослух Богові і відхід від Його заповідей. Причому серед найтяжчих гріхів, які приводили ізраїльтян до великої біди, було ідолопоклонство, розпуста, пролиття невинної крові, несправедливі суди, покривдження бідних, вбогих, сиріт,... Візьмемо для прикладу Вавилонську неволю, в яку ізраїльський народ потрапив на довгих 70 років. Вавилонський цар Навуходоносор повівся з євреями доволі жорстоко: спочатку переселив більшість євреїв як полонених у Вавилон, потім наклав великий податок на тих, що залишилися і зруйнував Єрусалимський храм,... Виявляється, все це відбулося з допусту Божого. Боже Слово каже, що в такий спосіб сам Бог воював проти свого народу; Навуходоносор був лише інструментом покарання ізраїльтян:

“Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Ось, Я поверну назад військові знаряддя, котрі в руках ваших, котрими воюєте з царем вавилонським і з халдеями, що оточили вас зовні муру, і зберу їх посеред міста цього; Сам буду воювати супроти вас рукою протягнутою і раменом потужним, у гніві, в люті, у великому обуренні. І я понищу все живе у цьому місті - і людей, і худобу; від лихої моровиці помруть вони. А потому, говорить Господь, Седекію, царя юдейського, служників його і тих, що заціліють від моровиці, меча і голоду, віддам до рук Навуходоносора, царя вавилонського, і в руки ворогів їхніх, і в руки тих, що шукають життя їхнього, і він зітне їх вістрям меча, без жалю, без пощади, без милосердя ” (Єр.21:4-7)

Однак, не подумаймо, що Бог не попереджав народ Ізраїля про наслідки їх гріхів. Він робив це і неодноразово, зокрема через пророків. Через пророка Єремію Бог закликав:

«Так говорить Господь: Звершуйте суд і правду і рятуйте скривдженого від руки кривдника, не ображайте і не чиніть утисків зайшлому, сироті і вдові, і невинної крови не проливайте на цьому місці. Бо якщо ви будете виконувати слово це, то будуть входити брамою дому цього царі, що сидять замість Давида на троні його, а також ті, що їздять на колісницях і на конях, - самі, і слуги їхні, і народ їхній. А якщо не послухаєте слів цих, то Мною присягаюся, говорить Господь, що дім цей стане пусткою. Бо так говорить Господь домові царя юдейського: Ти у Мене Ґілеац, вершина Ливану; але Я вчиню тебе пустелею і міста - безлюдними. І приготую супроти тебе губителів, кожного зі своїм знаряддям, - і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь. І численні народи будуть проходити через це місто і говоритимуть одне одному: За що Господь так учинив із цим значним містом? І скажуть у відповідь: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога свого, і поклонялися іншим богам, і служили їм» (Єр.22:3-9).

Противления Божій волі веде народ до жахливих наслідків, однак люди зазвичай не хочуть чути про свої проступки. Говорити народові про його гріхи це дуже невдячна, м'яко кажучи, справа. Більшість пророків поплатилася своїм життям за те, що говорили правду ізраїльському народові про його провини. Однак робити це треба, бо дорога покаяння — це єдина дорога, яка може привести до Божого благословення і Його допомоги. Пригадаймо собі події з Книги Естер. Коли над ізраїльським народом знову нависла небезпека повного знищення, знайшовся один чоловік на ім'я Мордехай, який знав, що треба робити, щоб відвернути зло, і вблагати в Бога милості:

А Мордехай довідався про все, що було зроблено. І роздер Мордехай одежу свою, і зодягнув веретище та посипався попелом, і вийшов на середину міста, та й кричав криком сильним та гірким! І прийшов він аж під царську браму, бо не можна було входити в царську браму в веретищному убранні. А в кожній окрузі та місці, куди доходило слово царя та його закон, були для юдеїв велика жалоба, і піст, і плач, і голосіння, а веретище та попел були ложем для багатьох... (Ест.4:1-3)

Найперше ми читаємо, що Мордехай зодягнув веретище і посипався попелом, пізніше сказано, що для юдеїв була велика жалоба, а веретище та попіл були ложем для багатьох. Всі ці речі означали, що народ ввійшов в покаяння і впокорення перед Богом. Далі сказано, що люди постили і голосили, тобто молилися. В результаті Бог почув і врятував їх. Але зауважте, на початку було покаяння, вже потім піст і молитва. Без покаяння наші духовні жертви є малосильні або й зовсім безсильні. В Старому Завіті Господь щодо жертв без покаяння каже:

«Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський! Для чого Мені безліч жертв ваших? - говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу. Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої? Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня - і святкування! Новомісяччя ваші і свята ваші ненавидить душа Моя: вони тягар для Мене; Мені тяжко нести їх. І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.» (Іс.1:10-15)

Що ж потрібно зробити, щоб Бог почув наші молитви і зглянувся на наші жертви (піст, молитва)? Про це читаємо далі: Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову. Тоді прийдіть - і розсудимо, - говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, - як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, - як вовну убілю. Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі; якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять. Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер - убивці. Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване водою; князі твої - законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них. (Іс.1:16-23)

Тут ми знову знаходимо ту саму відповідь: покайтеся і перестаньте чинити зло.

Думаю, що більшість вищесказаного про ізральський народ неабияк стосується і українського. Чи є нам за що каятися? Звичайно, що так. Практично немає жодної з 10 заповідей, яку б ми не порушили у тяжкій формі. Щоб це зрозуміти, потрібно просто признатися, що за роки незалежності України було знищено близько 30 мільйонів ненароджених дітей руками їх же матерів (це більше, ніж в часи Другої Світової війни й голодомору), що розпуста і порнографія заполонила екрани телевізорів, Інтернет-простір, що дорослі продають алкоголь дітям, щоб на цьому нажитися, що люди масово звертаються до ворожок, екстрасенсів, знахарів, використовують білу і чорну магію, а телебачення популяризує окультні програми, що кількість розлучень у деяких районах України перевищує 50%, що неймовірно масовим явищем слало хабарництво, підкуп суддів, що люди обважують один одного на базарах, брешуть, обманюють, що є багато тих, які невинно постраждали у визвольних рухах та воєнних діях за участю українців, що в серцях багатьох наших громадян є ненависть до інших народів, що в неділю до Церкви йде лише кілька відсотків людей навіть на Західній Україні, що люди заздрять, проклинають один одного, що заради грошей багато хто втратив людяність, маніпулюючи рідними і близькими заради збагачення, що власні батьки стали найгіршими терористами у своїх домах, зокрема через алкоголь,... Цей список можна продовжувати ще довго. Але що мене найбільше - вражає, так це те, що протягом останніх двох місяців, люди, борячись за       справедливість, самі не         прагнуть    бути справедливішими, продовжуючи робити ті    самі гріхи, чинити те саме зло й далі противитися Божій волі. Що ж робити у цій ситуації? Ябачу три кроки.

1) Покаяння. Найперше перепросімо Бога за наші гріхи, потім назвімо перед Ним гріхи нашого народу і від імені цілого народу попросімо у Бога пробачення за них. Організовуймо спільнотні молитви покаяння за власні гріхи і гріхи народу. Плачмо і сокрушаймо перед Ним свої серця. Приймімо рішення почати жити по волі Божій. Вірою приймім Божий план для нашого народу.

2) Піст і молитва. Ревно візьмімся до молитви, посилюючи її постом.Піст є особливим виявом нашого смирення перед Богом. Особливий наголос зробімо на спільній молитві. Просімо Духа Святого дати нашому народові благодать покаяння, посту й молитви.

3)  Активна позиція. Боже Слово вчить нас, що виправдані будуть не слухачі, а виконавці закону. Тому заохочуймо інших до покаяння, посту й молитви. Займімо активну громадянську і християнську позицію. Не будьмо байдужими. Євангелізуймо. Відстоюймо правду. Беручи участь у мирних акціях протесту, поширюймо Євангеліє і Божу любов, не піддаваймося ненависті і насильству. Допомагаймо людям, укріплюючи в них віру, надію, любов. Будьмо з людьми, щоб допомагати їм довіряти Богові.

Добрий приклад у середині 19 століття дав нам американський Президент Авраам Лінкольн. Коли в країні була громадянська війна, він закликав зорганізувати народний день смирення, посту і молитви. Ось текст цього звернення Відозва, написана Президентом Сполучених Штатів Америки про День Всенародного Смирення, Посту і Молитви.

Резолюцією Сенату США, який визнає вищу владу і справедливе правління Всемогутнього Бога як над окремими особами, так і над народами, на прохання президента призначений день загальнонаціонального смирення і молитви.

Прямий борг всякого народу, як і кожної окремої людини, визнавати свою залежність від найвищої волі Творця, в смиренному сокрушенні сповідувати свої гріхи і злочини, не покидаючи при цьому твердої надії, що щире покаяння несе за собою милість і прощення. А також визнавати велику істину, проголошену Святим Письмом і підтверджену всім ходом історії: лиш той народ благословенний, у якого Господь є Бог.

Оскільки ми знаємо, що по Його Божественному задуму в цьому світі, ударам і покаранням піддаються як окремі особи, так і цілі народи, то справедливим буде побоювання, що жахливе лихо, яке спіткало нині країну, є ні що інше, як покарання за наші ЗУХВАЛІ гріхи перед завершенням такого необхідного процесу формування нас, як єдиного народу.

На нас потоками виливалися щедроти неба. В перебігу багатьох років ми були збережені у мирі і благополуччі. Ми примножилися числом і зросли в багатстві й силі, як жоден інший народ в історії. Але ми забули Бога, забули милосердну руку, яка зберігала нас у мирі, примножувала, збагачувала і зміцнювала нас. В омані наших сердець ми самовпевнено уявили, що всі ці благословення ми здобули завдяки своїй власній мудрості і чеснотам. Одурманені безперервним успіхом, ми стали занадто самовпевненими для того, щоб відчувати потребу в рятівній благодаті, занадто загордилися, щоб молитися Богу, Який створив нас! І зараз нам слід впокоритися перед ображеним нами Спасителем , визнати наші національні гріхи і благати про милість і прощення...

Тому, виконуючи вимоги і повністю погоджуючись з поглядами Сенату , я цим закликом оголошую 30 квітня 1863, вівторок, Днем Всенародного Смирення , Посту і Молитви . Закликаю весь народ утриматися в цей день від своїх звичайних світських занять і провести служіння у встановлених місцях громадських зборів і в своїх будинках , зберігаючи себе в святості для Господа і присвячуючи день смиренному виконанню релігійних обов'язків, які відповідають цій урочистій нагоді. Звертаючи серце до істини, будемо перебувати у виправданій Божественним вченням надії на те, що одностайний крик народу буде почутий на небі, а відповіддю стане таке благословення як прощення гріхів нашого народу і повернення колишнього стану миру і єдності в нашій розділеній і страждаючій країні.

На підтвердження цього додаю мою руку і печатку Сполучених Штатів.

Складено в Вашингтоне цього дня 30 березня року Господнього 1863 (87 рік незалежності Сполучених Штатів).

Авраам Лінкольн, президент Вільям Стюард, державний секретар

Я щиро вірю, що Бог прийме наше покаяння і почує наші молитви! Прочитайте, будь-ласка, це звернення у Ваших спільнотах, поширюйте його у соц. мережах, розповідайте друзям...(якщо, звичайно, вважаєте його відповідним до своїх поглядів). Ще раз хочу заохотити всіх нас до спільної молитви на сайті: www.blagoslovennay.org..

Пам’ятаймо, коли ми спільно молимося, наші сили помножуються; крім того, це є свідченням і заохоченням для інших людей приєднатися до молитви.

З любов’ю і молитвою, Ваш брат у Христі,

Голова Об’єднання Католицьких Спільнот,

Орест Григорчак

 

 

 

Залишайте свої коментарі

0 / 300 Обмежання символів
Ваш текст повинен бути між 10-300 символів
  • Коментарів немає
ShoppingASEhandelASErhvervIndexDKServiceIndexDK