Цитата дня:

Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром
(Рим. 12,21).

У селі Мирне Владика Василій освятив престол

16 березня, в другу неділю Великого Посту, Коломийсько-Чернівецький Владика Василій Івасюк в селі Мирне,у храмі Первоверховних апостолів Петра та Павла, освятив престол. Вперше Владика Василій прибув сюди, щоб очолити Божественну Літургію та розділити радість свята. Освячення престолу - це історична подія для села, адже на ньому буде звершуватися Свята Безкровна Жертва, а в храмі буде підноситися молитва за всіх людей доброї волі.

На подвір’ї храму Владику зустрічала церковна громада, а юні прихожани у вишиванках та з віршованими творами вітали Архиєрея хлібом та сіллю.

За Літургією Преосвященному Владиці співслужили: о. Ігор Шліхутка Надвірнянський декан, о. Валерій Лендел, о. Микола Костик, о. Андрій Бакота, о. Микола Гаврилюк, о. Микола Дем’янчук, о. Василь Кугутяк, о. Роман Іванків, о. Михайло Федорів, о. Юрій Зеленчук.

Вчасі літургії владика Василій звернувся до віруючих із повчальною проповіддю: «Цієї неділі ми чуємо про оздоровлення паралітика, спаралізованого чоловіка, який не може рухатися. Євангеліє, як бачимо, нам ще глибше розкриває особу Ісуса Христа, але через людей, котрі ішли за Ним. Ми бачимо Його як Доброго Пастиря, Котрий шукає заблуканих овець. Він іде шукати їх, знаходить їх пораненими, він знаходить їх душевнохворими, тоді бере і лікує їх. Про це говорить нам сьогоднішнє Євангеліє. Велика кількість народу іде за Ісусом, слухає Його науки. Але серед багаточисленного натовпу ми бачимо спаралізованулюду, котра не може рухатися, адже вона прикута до ліжка. Цей чоловік сам не може прийти, але дуже хоче бути здоровим, він має велику віру. І тоді Господь посилає до нього друзів, чотирьох приятелів, які беруть його і несуть. Ісус Христос зайшов до палестинської хатини, туди неможливо пробратися, бо всі хочуть побачити Господа. Тоді що вони роблять – вони беруть і розбирають дах. Христос хоче нас навчити, що ми маємо думати не тільки про своє власне спасіння, але так само і про того, хто стоять біля нас, думати про один одного, думати про свого ближнього, про свого сусіда. Запам’ятаймо: що горе нашого брата є нашим горем, біда нашого сусіда має стати нашою бідою. Чому? Бо ми є всі діти одного Господа Бога, одного Батька. Спаситель запитає нас, що ми зробили для спасіння своєї душі. Святе Письмо підтверджує, що допомагаючи ближньому ми робимо собі певне запевнення спасіння нашої душі. Коли Христом покидає 99 овець і іде за однією, котра десь там заблукала, заплуталася, Він бере її на рамена і несе як Добрий Пастир і потім приходить і радіє із того. 

Ми бачимо, що Він помирає не за одну овечку, а помирає за усіх: за тих праведних і за того, хто заблудився. Хоча на небі є більша радість за того одного грішника, який навернувся, аніж за 99 праведників. Отже, щоб спасти нашого ближнього, який заплутався в гріховних колючках, потрібна жертовність, сльози покаяння, недоспаніночі та добрі діла. Все це потрібно робити для того, щоби наші діти не загинули у цьому грішному світі. Господь Бог бажає, щоб людина допомагала людині, щоб брат послужив братові у любові, щоби чоловік послужив жінці. Апостол Павло каже: «Носіть тягарі один одного» (Гал. 6,2), а, особливо, це стосується подружжів, їхнього подружнього життя, щоб чоловік і жінка допомагали один одному, терпіти один одного, простити один одному, пам’ятаючи ту присягу, яку давали колись на Євангелії: «Не покину тебе аж до смерті». Головним у подружжі є: допомога один одному, взаємна повага та виховання дітей. Коли говорити про дітей, то вони повинні бути слухняними. Як говорить апостол Павло: «Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо» (Еф. 6,3). Шануй батька твого й матір твою,щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі. «А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому» (Еф. 6,4)».

Оздоровлення хворого паралітика вимагає допомоги ближнього. Подібно, на дорозі нашого спасіння ми потребуємо священика, Доброго Пастиря. Священик має право навчати, хрестити, відпускати гріхи, сповідати, причащати, перемінювати хліб у тіло Господа нашого Ісуса Христа. І цю владу, такий заповіт, щоб так чинити дав Ісус Христосдуховенству, спершу апостолам та їх наступникам, Церква отримала пастирський заповіт Христа: «Паси мої вівці, паси мої ягнята» (Ів. 21,16). Від тоді священики ідуть і шукають тих, хто загинув. Вони продовжують справу Ісуса Христа на землі, тому найбільшими добродіями на землі для людини, від її народження і аж до смерті, є добрі, ревні душпастирі, котрі готові покласти свої душі за людей. Вони відгукнулися на поклик Господа: «Іди за Мною», - і вони пішли.

Сьогодні Церква наша терпить переслідування, переслідують священиків, палять Церкви.

В час Великого Посту стараймося, в першу чергу, нашу церкву берегти, стараймося добре приступати до Сповіді, щоб отримати прощення, щоб Господь промовив до нас: «Сину, відпускаються тобі гріхи твої» «Мт.9,2». І, одночасно, уміймо сьогодні простити своєму сусідові, тому, хто нас скривдив, а Господь із нашого новоосвященого Престолу буде благословляти наше село. Хай Бог благословить нашу молодь, наших дітей, всіх вас, тут присутніх». Амінь.

Вкінці Божественної Літургії отець Василь Кугутяк подякував Владиці, священикам та всім присутнім за спільну молитву та звершення величного Чину освячення престолу.

Фото прес-служби Коломийсько-Чернівецької єпархії

Залишайте свої коментарі

0 / 300 Обмежання символів
Ваш текст повинен бути між 10-300 символів
  • Коментарів немає
ShoppingASEhandelASErhvervIndexDKServiceIndexDK