Цитата дня:

Тільки це заберемо до Господа — себе і свою здатність любити.
Бруно Ферреро.
  • Прохання про молитву

    Валя 13.09.2017 06:33
    За навернення
    Прошу допомогу у молитві за мою дочку Світлану за навернення до дітей та Господа Бога нашого. Допоможіть ...

    Детальніше...

     
  • Прохання про молитву

    Іван 07.09.2016 19:24
    за мою покійну матір
    прохання про молитву СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ! уклінно прошу помолитися за мою покійну матір Марію. з ...

    Детальніше...

Успіння Пресвятої Богородиці

В цей день завершилося земне життя Пресвятої Богородиці, Вона перейшла в Царство Невечірнього Світла. Смерть Пресвятої Богородиці називаємо успінням, бо Вона «ніби на деякий короткий час заснула, і, ніби від сну, перейшла до вічного життя».

Все ЇЇ життя на землі було незвичне. В юному віці Вона була обрана Богом для народження Спасителя світу. Зі Святого Письма знаємо, що первосвященик ввів зовсім малесеньку дівчинку Марію в особливу частину Єрусалимського Храму – Святая Святих. В цю частину Храму міг заходити тільки первосвященик і то після особливої молитви очищення з почуттям глибокого смирення перед Богом, щоби принести молитву за народ. Проте ця маленька дівчинка не потребувала очищення. Господь вчинив так, що будь-яка нечистота не змогла торкнутися ні Її тіла, ні Її душі. З дитинства Марія вчилася молитві, праці та рукоділлю, Вона прагнула ціле Своє життя віддати та присвятити Богові. Марія була щирою, далекою від самовивищення та гордості, вникала в сенс Божого Закону, навчалася безкорисливої любові та милосердя до потребуючих.

Вже дівчиною, як настановляє Закон, Її видають заміж за вдівця Йосифа, який мав від першого шлюбу дітей, він стає охоронцем ЇЇ чистоти. Вийшовши від стародавнього священичого роду, Марія переступає поріг бідного будинку теслі.

Діва Марія стає Матір’ю нашого Господа. Вона охороняє та піклується Ним протягом Його юних років, стає першим свідком Христових вчинків та чудес, допомагає під час проповідницьких років Христа.

Діва Марія ділить зі Своїм Сином Його страждання. Пригадаймо собі, історію, яку подає Святе Письмо: коли старець Симеон пророкує Їй не тільки народження Сина, але і скорботне життя: «Тобі самій меч прошиє душу…» (Лк. 2:35). Знаємо, що життя Пречистої Богородиці було надзвичайно тривожне: небезпеки, переслідування від земних володарів, тривоги за єдиного Сина, втеча в Єгипет, поневіряння в бідності, приниження від людей. Проте всі ці біди не можна прирівняти до тієї болі, котру Вона пережила, стоячи під хрестом розп’ятого Сина та Бога, серед криків та глуму натовпу, коли звідусіль  доносилося: «Інших спасав, – себе спасти не може» (Мт. 27:42).

Ми бачимо Її, прибиту горем, під хрестом Свого Сина. Вона стоїть, немов би не бачачи і не відчуваючи людської злоби, докорів та ненависті. Після Воскресіння Христового Марія безстрашно супроводжує апостолів під час проголошення Євангелії, долаючи з ними довгі та небезпечні шляхи, бідну трапезу, серед численних небезпек та терпінь стає для всіх учнів Матір’ю. Церква, яка охоплювала Єрусалим та межі знаного світу, знала про Неї та захоплювалася Її смиренням та подвигом.

Останні роки Свого земного життя діва Марія провела в домі Івана Богослова на Сіонській горі, де часто любила відвідувати пам’ятні для Неї місця, любила молитися на Голгофі та Елеонській горі. Супроводжуючи апостолів, турбуючись про них, Вона частиною душі знаходилася вже не на землі, а прагнула на Небо, щоби з’єднатися зі Своїм Сином. І ось, одного дня, архангел Гавриїл знову приніс Їй звістку: скоро прийде той час, коли Вона відійде з цього світу. Це мало відбутися впродовж трьох днів. Архангел на знак правдивості цієї новини подав Їй райську гілку. Для Діви Марії ця новина була радісною та довгоочікуваною. Вона бачила, що і Церква, яку заклав Її Син на землі, поширюється та укріплюється, тому була готова перейти в Царство Небесне.

Перед Своїм відходом Марія пообіцяла всім, хто зібрався в будинку Івана Богослова, що не залишить світ та буде допомагати всім потребуючим. Марія попросила перенести Її тіло в Гетсиманію, де провів останню ніч Ісус перед хресними стражданнями. Безболісним та спокійним був Її відхід у вічність. Очі Її уже споглядали Бога, а останні слова були радісним привітанням, як в юні роки, коли Вона отримала благу новину про майбутнє народження Спасителя світу: «Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм» (Лк. 1:46-47). 

В ті дні в Єрусалимі до Церкви приєдналися сотні людей, навіть і ті, хто переслідував християн. При перенесенні Її тіла в Гетсиманію відбулися зцілення та чуда. На очах багаточисленного натовпу був покараний юдейський священик Афоній, який очорнював Марію і в той же самий час отримав зцілення, після свого розкаяння. Милосердна при житті, Вона і в Своїм Успінні нікого не хотіла засмутити, прощала всім як велить заповідь.  

Через декілька днів апостоли стали свідками нового чуда: тіло Божої Матері зникло з гробу. Під час вечірньої трапези учні Христові побачили Марію, оточену ангелами, в повітрі. Вона звернулася до них словами: «Радійте! Я з вами по всі дні».  

З того часу Церква торжественно відзначає цю подію, бо вона стала днем народження Богородиці до вічного життя, де Вона перебуває вище ангельських чинів.

 

Залишайте свої коментарі

0 / 300 Обмежання символів
Ваш текст повинен бути між 10-300 символів
  • Коментарів немає
ShoppingASEhandelASErhvervIndexDKServiceIndexDK