Цитата дня:

Коли ми не чуємо відповіді но ноші молитви, то це тому, що насправді її не сподіваємося.
Бруно Ферреро.

Тайна всіх Тайн

Народження Христа було великою тайною: «А то річ певна, що тайна побожности - велика: Христос явився у тілі, засвідчений у Дусі, показався ангелам, проповідуваний поганам, увіруваний у світі, вознісся у славі» (І Тим. 3,16). Адже немає в історії людство іншої людини, яка народилася б так, як народився Спаситель світу Христос. Життя Христа на нашій землі також незвичайне життя. Іншого такого життя не було, не має і не буде. Проте і смерть Христа – єдина серед всіх смертей людського роду. Ми можемо сміливо назвати Христову смерть на Голгофі – тайною всіх тайн у цілій вселенній.

В якому сенсі смерть Христа стає тайною? В тому, що вона ще не пізнана в повноті навіть ангелами, котрі, за словами апостола Петра: «І їм було об'явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати» (І Петр. 1,12).

Смерть Христа -  ці два слова стали для нас такими звичними, що в них ми перестали бачити ту величезну тайну. Проте, якщо ми візьмемо не привичні для нас, але також правильні два слова: смерть Еммануїла, то події Голгофи носитимуть таку ж велику тайну. Еммануїл – це означає: з нами Бог, і смерть Еммануїла – це смерть Бога. Біблія говорить про Бога як про безсмертного. Тому ми ніколи не можемо зрозуміти великої тайни Голгофи, поки не зрозуміємо, що на хресті помер не Бог і не людина, а Боголюдина, тобто Бог, який через дивовижне народження став людиною. Бог жив на нашій землі як Боголюдина, Бог страждав і помер на Голгофі як Боголюдина. Ось це і є тайна всіх тайн на Голгофі.

Зупинимося в Гетсиманському саду, де ми маємо зрозуміти, що означає Христос як Боголюдина. «Ви всі, що населюєте вселенну, ви, що на землі живете! Коли підіймуть стяг на горах, вважайте! Коли засурмлять, слухайте!. Бо так сказав Господь до мене: «Я дивлюсь мовчки з мого житла, як ясна спека при світлі сонця, як росяна хмара під жнивну спеку». Бо перед винозборами, як спаде квіт і як зелені грона почнуть достигати, він відріже ножем гіллячки і парості відітне, він їх пооббиває. Усіх разом полишать хижим птицям у горах і диким звірам краю. І буде хиже птаство на них літувати й усі звірі в країні на них зимувати» (Іс.18,3-6). Юда, взявши загін воїнів та служителів, починаючи від первосвящеників та фарисеїв, приходить туди з смолоскипами та свічниками, захопивши із собою ще й зброю. «Ісус же, знаючи все, що мало з ним статися, вийшов і мовив до них: «Кого шукаєте?». «Ісуса Назарянина», відповіли ті. «Це я», каже їм Ісус. Стояв же і Юда з ними, який його зрадив. І коли він їм сказав: «Це я!» - подалися назад і припали до землі» (Ів. 18,4-6). Тут ми бачимо божественну силу Христа як Бога. Що ж тоді відбувається дальше? «Тоді військовий відділ, тисяцький та юдейські слуги схопили Ісуса і, зв'язавши його» (Ів. 18,12). Яким безпомічним стоїть Він тепер перед ними. Тут ми бачимо Христа як Людину.

В цьому Гетсиманському саду ми бачимо і іншу картину, яка показує нам Христа як Боголюдину. Євангеліє від луки описує: «І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо. Ісус озвався: «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його» (Лк. 22,50-51). В цьому чуді, яке здійснилося в Гетсиманському саду, ми бачимо Христа як Бога. Проте інші слова: «І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити» (Мт. 26,37), - ми бачимо людську сторону Христа.

Ось перед нами суд над Христом у первосвященика Каяфи. І тут ми бачимо Христа як Боголюдину. «Первосвященик каже до нього: «Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий». Тоді Ісус сказав до нього: «Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах» (Мт. 26,63-64). Так міг сказати тільки Христос, який є Богом. Тут, перед Каяфою, Христос стоїть як людина, яка дуже схожа на нас, людей. Ми читаємо: «Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя і промовляли: «Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?» (Мт. 26,67-68).

Ось перед нами Христос на суді у Понтія Пилата. І тут знову ми бачимо Його як Боголюдину. «І ввійшов Пилат знов у преторію, закликав Ісуса і каже до нього: «Ти цар юдейський?» (Ів. 18,33); «Царство моє не від світу цього, - відрік Ісус. - Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство» (Ів. 18,36). Ці слова Христа як Бога. Знову ми продовжуємо читати: «Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів його бичувати. А вояки, сплівши вінок із тернини, вклали йому на голову ще й зодягли його у багряницю і, підступаючи до нього, казали: «Радуйся, царю юдейський!» І били його в обличчя. Знову вийшов Пилат надвір і до них промовляє: «Ото виводжу вам його, щоб ви знали, що я жадної провини на ньому не знаходжу». І вийшов Ісус у вінку терновім та в багряниці. І сказав їм Пилат: «Ось чоловік!» (Ів. 19,1-50). Пилат не помилився: Христос – і Цар небесного Царства, Христос – і Людина, у всьому подібна до людей, крім гріха.

Ось ми на Голгофі. «Христа видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста» (Діян. 2,23). Так само прибиті до хреста і два злочинці. В цьому відношенні всі троє займають однакове місце на Голгофі. Прибитий до хреста Христос не просто людина: Він страждає і помирає як Боголюдина! Невже це слова людини, які говорить Христос до злочинці: «Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раю» (Лк. 23,43). І тут на Голгофі ми чуємо із уст Христа чисто людське слово: «Спраглий я!», яке свідчить про Його людську природу. Під палючим промінням палестинського сонця, Він починає відчувати нестерпну спрагу, яку ми також відчули б, опинившись на Його місці.

І все ж страждання Христа на Голгофі – це страждання не просто людини, а саме Боголюдини. «Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години, бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині» (Лк. 23,44-45). Візьмемо всю історію людства: чи знайдемо ми якусь людську смерть, яка б супроводжувалася таким явищами в природі, як трьохгодинна темрява серед ясного дня? Відповідь одна: тільки смерть Христа! дальше ми читаємо: «І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали» (Мт. 27,51-52). Тільки смерть Христа супроводжувалася такими дивовижними чудами: розірвалася завіса в Єрусалимському Храмі, відбувся землетрус і воскресли деякі з померлих.

Отже, ми з впевненістю можемо сказати: відкуплення грішників цього світу через смерть Христа на Голгофі стає найбільшою тайною, в яку бажають проникнути ангели, а також разом із ними і ми – всі, хто любить Христа та вірить в Нього.

 

 

 

Залишайте свої коментарі

0 / 300 Обмежання символів
Ваш текст повинен бути між 10-300 символів
  • Коментарів немає
ShoppingASEhandelASErhvervIndexDKServiceIndexDK